Потрібно скл. план усмішка остапа вишні.

1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам). 
2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом). 
3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні): 
а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства"); 
б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня 
висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска"); 
в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини); 
г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів"); 
д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас). 
4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).

Відповідь:

Пояснення:

1. Село, до якого ми заїхали, розташовувалось кілометри за два від лісу і хатинки, що розсипалися понад річкою, біліли серед зелених садків. (підрядний і сурядний)

2. Набігла хмарка, і сріблястий дощ посипався із сонячного неба, наче хтось розсипав разки намиста. (сурядний)

3. Він навчився робити сайти, і коли ми звертаємось до нього, то розраховуємо на його до . (підрядний)

4. Де на круті й високі хмари ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі (підрядний і сурядний)

5. Мій біль бринить, зате, коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю. ​(підрядний)

По какой дороге пойти, какое поприще выбрать... Поиски жизненного пути возникают у человека, когда он начинает взрослеть.

Учѐные считают, что именно ради этого человек и живѐт.  Ему необходимо найти  занятие, которое наполнит это существование  смыслом. Каждый человек хочет не просто жить, но и ощущать ценность своей жизни. Только тогда человек чувствует себя не лишним, а свои - востребованными.

Однако у каждого человека свои склонности , таланты. Нет двух  одинаковых людей. Поэтому поиски смысла жизни - это  путь проб и ошибок. Это поиск человеком самого себя, своих жизненных ценностей, своих ориентиров.

Уже сам поиск этого смысла делает человека Человеком с большой буквы, личностью, так как только человек осознанно относится к жизни,  стремится понять и объяснить своѐ поведение, своѐ отношение к окружающим.

Объяснение: