Він рідко верховодив у зухвалих витівкаx, зате ніколи й ні за яких обставин не виказувпв своїх товаришів хто це харектиристикам до ть​

1-А, 2-Д

Объяснение:

1..Молодий дракон
2..Ніхто не підозрював про існування дракона 
3..Мудрий дракон 
4..Розмова дядька з драконом 
5..Помста
Розділ ІІІ
1..Розмова йміж князем та пустельником
2..Дивний і незвичайний змій 
3..Гості
4..Приємний співрозмовник-дракон
5..Життя володаря не варте й одного рядка поета!
6..Наляканий дракон
Розділ lV
1..Князева доля
2..Врятування Люботина
РозділV
1..Здивований дракон від почутого 
2..Найсолодші сни метелика
3..Найпотаємніші думки
4..Урочистий бій з драконом 
Розділ VI
1..Наляканий дракон
2..Задеревіла рука у пана під час боя 
3..Переможець дракон
Розділ VII
1..Холодна осінь 
2..Замріяний дракон 
3..Сліпуча яснота

Соломія - мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак - за волю. Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні - при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні - в картинах пожежі. Обидва кольори співзвучні переживанням Соломії. «Та ще коли б вона (Соломія) хоч могла бачити його рану, обличчя - їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкіру, виповняв її всю та гнітив очі…».