Написати власне закінчення до твору федько халамадник

КНЯГИНЯ I РАБИНЯ

Мандруючи понад старим Днiпром
свiтанками, удень i вечорами,
вночi, пiд чистим зоряним шатром,
перед вогнем, що руки грiв теплом,
я думкою летiв через тумани.

Туди, в минувшину далеких днiв,
коли дiди, забутi й незабутнi,
уперше стали мiж високих гiр,
оглянули широкий виднозiр,
за поколiння дбаючи майбутнi.

Трудилися у потi своїх чiл,
орали землю, ставили оселi,
воздвигли городи i частокiл
i в клопотi буденних трудних дiл
сади садили, будували села.

Сварилися, бо рiд iшов на рiд
i плем'я кров братерську проливало,
на князя князь iшов, i був розбрiд,
i знов був мир, за рало брався рiд,
Русi знамена сонце осявало... читати далі

Звичайно, нам хотілося б, щоб усе щастя на нас "звалилося з неба". Але ж не факт, що таке з нами трапиться. Тому ми самі заздалегідь повинні дбати про своє щасливе майбутнє. А для цього треба дійсно не лінуватися. По-перше, треба обов'язково добре вчитися у школі, щоб потім вступити до вищого учбового закладу та опанувати професію, яка подобається.

Далі знову не треба лінуватися, бо потрібно знайти роботу, гарну роботу. А якщо ще й працювати, не лінуючись, можна досягти великих успіхів.

Треба також докладати певних зусиль, виховуючись та навчаючись. Бо у вихованної та освіченої людини більше шансів знайти собі хорошу другу половину і створити дружну міцну сім'ю.

Хороша робота є, гарна родина є. Що ще треба для щастя? А для цього лінуватися не треба!