Пані Соломія була його мамою?

Соломія була бабусею Клима якщо ви про ТТБ

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».
«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»
«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».
«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
вот держы

Леся Українка... Коли вдумається в ці слова, то постануть перед нами нечувана сила, незламана мужність, боротьба за щастя і волю. Ім'я української письменниці Лесі Українки широко відомо не лише в Україні, але й далеко за її межами. Поетеса, прозаїк, драматург, критик і публіцист, вона створила художні полотна такої ідейної естетичної сили і краси, такого змісту й глибини, що вони з роками, з десятиліттями не старіють, а виблискують все новими й новими гранями, стають ближчими й дорожчими розумові й серцю читачів.

Оптимізмом пройнятий і вірш "Мріє, не зрадь!" У ньому прославляється подвиг борців за волю. У вірші "Напис в руїні" Леся Українка стверджує безсмертя народу та велич його творчої праці. Народ є творцем всіх цінностей і багатств — така основна думка поезії. Поетеса протиставляє силі владного тирана силу народу і проголошує: "Хай гине цар!"

Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя:

Ні! Я жива, я буду вічно жити.

Я в серці маю те, що не вмирає.

Не випадково сьогодні Леся Українка — одна з, найулюбленіших поетес багатьох і багатьох любителів поезії. Людина високого духу, вона в своїй творчості створила образи, які й для нашого покоління стали прикладом національного характеру, патріотизму, мужності — тих якостей, які так необхідні, щоб будувати в рідній Україні нове життя.