Напишіть будь-ласка портретні характеристики вітьки горобця, федька котигорошка й галі козачок із повісті в. чемериса «вітька+галя, або повість про перше кохання»

Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.  Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.  Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.  Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.  — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь. 

Розповідь у творі ведеться від імені головного героя - хлопчика михайлика .це сам автор михайло панасович стельмах у дитячі роки. дитинство письменника розповідається у творі "гуси - лебеди летять" . михайло розповідає про своє життя і  переживання, про своє ставлення до всього , що  він баче навколо   , свідком й участником чого доводиться бути йому самому. з великою любов,ю та пошаною герой описує людей , які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це  батько та мати , бабуся з дідусем, дядько себастьян. ці необразовані, бідні люди мали найголовнішу коштовність - великі души й добрі серця.

Указці і. франка розповідається про пригоди головного героя — лиса микити. це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. він був дуже хитрий та кмітливий, тому обминав усі небезпеки. тільки одного разу його майже впіймали, але йому пощастило врятуватися: сховався у діжці з фарбою. тільки після цього він став пофарбованим у синій колір. спочатку він навіть мав із цього користь, бо звірі обрали його царем, щодня годували, тому що боялися. але таке фальшиве життя не могло тривати довго, справжнє лисяча сутність була викрита під час лісового концерту. звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали лиса микиту на шматки. отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара.       за розвитком дії казку можна умовно поділити на три частини: 1. пригоди лиса микити в місті. 2. «чудесне» перетворення. 3. царювання лиса микити і розвінчання його «культу».     головний персонаж — це герой, якому автор приділяє найбіль­ше уваги, надає детальний опис зовнішності та характеру, навколо якого створює увесь сюжет казки; він бере участь у всіх подіях, що відбуваються, і нерідко за його сам автор звертається до читача. отже, стає зрозумілим, що головним персонажем казки «фарбований лис» є лис микита.       другорядні персонажі — це всі інші герої казки, які в тій чи іншій мірі взаємодіють із головним героєм; автор не деталізує ін­формацію про них, часом розкриває тільки ім'я та безпосередню роль у житті головного героя або подіями, які з ним пов'язані. дру­горядними персонажами цієї казки є пси, вовчик-братик, ведмідь, кабан, олень, мавпа фрузя, орли, яструби тощо.       образи лиса, лисиці, лисички - сестрички надзвичайно популярні як у народних казках світу, так і у творах зарубіжних письменників. це пояснюється тим, що образи й сюжети «мандрували» від одного народу до іншого. у хіі – хііі ст. в європі з’явився   «роман про лиса», який уважався найпопулярнішим та найціка­вішим збірником казок про тварин. у франції лиса звали ренар, у нідерландах — рейнетом. німецький рейнеке-лис увагу видатного поета йоганна вольфганга гете, який наприкінці xviii століття написав про нього казкову поему.       давня повість про лиса зацікавила й українського письменни­ка івана франка. в основу своєї поеми «лис микита» він поклав мандрівний сюжет, котрий свого часу використав гете та інші письменники. у передмові до другого видання твору франко пи­сав: «я бажав не перекласти, а переробити стару повість про лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу».     саме тому казка «фарбований лис» вважається однією з най­кращих у збірці «коли ще звірі говорили».