1. Навіщо Зграя кожного ранку збиралась неподалік від рибальського судна? 2. Чому Джонатан Лівінгстон завжди був окремо від Зграї? 3. Чому для чайки Джонатана зупинитися в польоті не було ганьбою, на відміну від інших чайок? 4. Що найважливіше було для більшості чайок? 5. Що найбільше любив у житті Джонатан Лівінгстон? 6. Перед якою подією в житті Зграї навчився робити фігури вищого пілотажу Джонатан? 7. Що мучило чайку Джонатана, коли він залишився після свого вигнання? 8. Чого навчив Джонатана Чіанг? 9. Чому у Лівінгстона з’явились учні на Землі? 10. Що наказав Старий, коли Джонатан повернувся зі своїми учнями? 11. Що трапилось із Флетчером? 12. Чому Флетчеру став не потрібен Джонатан?

О. Кобилянська є однією з найпомітніших постатей в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ століття. Її твори різноманітні за тематикою та жанрами. У них письменниця піднімає проблеми, близькі тогочасному суспільству і, як це не дивно, нам. Однією з улюблених тем Кобилянської єзображення становища жінок у тогочасному суспільстві. Річ у тім, що письменниця довгий час була активною учасницею феміністичного руху на Буковині і боролася за права жіноцтва.Повість «Людина» є так званим протестом письменниці проти рабського становища жінки у суспільстві. Головна героїня твору – Олена Ляуфер – донька цісарсько-королівського радника. Вона – дівчина з високими ідеалами та чистою душею. Олена намагається розвиватися, читає багато книжок, бере участь у палких розмовах про рівноправ’я між чоловіком і жінкою. Це надзвичайно бентежить її батьків, які давно вже вирішили її долю – вдалий шлюб  з багатим чоловіком:  дім, діти, кухня. Проте дівчина категорично проти того, щоб її долю вирішували замість неї. Вона знаходить підтримку і розуміння в образі свого коханого Стефана Лієвича. Якби вони одружилися, то, на мою думку, Олена змогла б бути по-справжньому щасливою, адже Стефан мислив так само, як

Нище подано кілька цитат до образу Марічки \ цитатна характеристика Марічки у творі "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.

«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:

— Нічьо.. . В мене є другі... май ліпші».

«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»

«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»

«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах.. . Марічка і сама вміла складати пісні».

«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко.. . Тільки співати залишу» .
Нище подано кілька цитат до образу Івана Палійчука \ цитатна характеристика Івана у творі "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.

"Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків» . Виплеканий дивовижною і таємничою природою Гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. Але був не такий, як усі діти: «Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» . Щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. Іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня» "

"Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки"

"Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля.. . Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку.. . що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири... "

"...несподiвано зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос:

Iзгадай мнi, мiй миленький,

Два рази на днину,

А я тебе iзгадаю

Сiм раз на годину.. .

Тодi вiн кидав роботу i день пропадав"

"I коли так молились, Iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марiчка... "

"Безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв"