Розвиток дії до твору Захар Беркут

Ровиток - прихід Тугара Вовка

кульмінація - війна

зав'язку - смерть Захара, перемога

На шмоне вертухайчики всё лыбились, сюсюкали

А зэчки-вороваечки дружно улюлюкали

Шомонали трусики растратчицы-Алиски

А у бабы Шуры нашей растерзали сиськи

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Что у бабы то искать в узелочке маленьком

Дать бы вертухайчику по загривку валенком

Ковырял иголочкой, дурачок, в губнушке

Что теперь он скажет дома толстозадой клушке?

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Ручками всё шарит, гад, лапает за талию

Девку-малолеточку, карманницу Наталию

Смотрит, падла, на неё, как на сало немец

Посмотри, честной народ, вот он извращенец!

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Давай, давай, а, ну, давай, меня шмонай ты, вертухай

Да загляни под юбочку, да посмотри на булочки

Понюхай попку носиком, прикинься киса пёсиком

Вот в этом вся и разница, кто хочет, а кто дразнится!

Оповідання «Федько-халамидник» є надзвичайно зворушливим, а події непередбачуваними.

   На початку твору Федько виступає егоїстичною особою з поганими намірами, тобто іншими словами – хуліганом. Часто робив шкоду своїм ровесникам. На вигляд неакуратний. Можливо, така думка  є у багатьох, хто починає читати оповідання. Але середина твору стає неочікуваною. Федько постає  зовсім іншим. Сильним та сміливим, добрим, бо  віддає змія та свої нитки, терплячим, адже мовчки зносить покарання за свої витівки. Є чесним, правдивим, щедрим. Його внутрішня краса не проявляється на перший погляд.

  А ось у третій частині я, без сумніву, можу назвати Федька душевно багатою людиною. Його благородний вчинок на річці, коли рятує Толика, викликає повагу і захоплення. Він пожертвував собою заради друга. Є надзвичайно мужній, надійний, з великою силою волі.

   На мою думку, таким буває справжній друг. Можна впевнено сказати, що Федько є людиною з великої літери.