Міні твір на тему: Моє ставлення до Катерини та Ганни​

Катерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала його майже щодня і не звертала уваги на плітки сусідів, від яких тепер змушена була критися. І хоча іноді в Катерини і виникали сумніви щодо обіцянок москаля, вона їх відганяла: ну як це її коханий її зрадить?

А коханий тим часом вже й забув її. Та й навіщо йому пам'ятати? В нього таких скільки завгодно. Тому він зовсім і не збирається повертатись до Катерини. Тим більше він не думає, що через нього її виженуть з дому, що вона піде шукати його з малою дитиною на руках, ночуватиме попід тинами милостиню, і вже зовсім не сподівався, що вона зустріне-таки його.

Москаль відрікся від Катерини, а вона вважала його своїм єдиним захисником, думала, що він налагодить її з сином життя, сподівалася, кохає її. Тому, пізнавши, який він насправді, Катерина не витримує жорстокої зради, і, збожеволівши від горя, покінчила життя самогубством.

А куди ця нещасна могла ще подітися, окрім ополонки? До свого села, до сусідів і батьків, які її вигнали, вона повертатися не могла, а тим більше не могла жити з дитиною серед чужих людей, котрі відверталися від неї, дізнавшись, хто вона така. Катерина рано чи пізно мала зрозуміти, що вона тепер нікому не потрібна і що їй більше немає місця на цім світі.

Дотепна і весела повість В.Нестайка " Тореодори з Васюківки " розповідає читачам про вірну дружбу  двох хлопців, про їх мрії, фантазії і витівки.Ці хлопці у відповідальні і вирішальні хвилини завжди виявляють милосердя , доброту і навіть сміливість.
Основіні  персонажі повісті- Павлуша і Ява(Іван),на перший поглад звичайні школярі,підлітки які мешкають у селі з цікавою назвою Васюківка.Вони енергійні та наполегливі.Ява був ініціатором різних витівок,наприклад: метро під Васюківкою або влаштувати у селі справжній бій биків.Павлуша ж не залишає свого друга і допомагає йому з різними витівками. Нерозлучні друзі зажди обмірковували свої вчинки,усвідомлювали помилки і знову вигадували щось нове.
Вони чудові друзі та напарники,які не кинуть один одного в біді.

 Що робить людину щасливою? 
      
      Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. 
      Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. 
      Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". 
      Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. 
      А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! 
      Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. 
      На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. 
      І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." 
                        Не дай спати ходячому, 
                        Серцем замирати 
                        І гнилою колодою 
                        По світу валятись. 
                        А дай жити, серцем жити 
                        І людей любити... 
      Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. 
      Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. 
      Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. 
      Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.