Після періоду класицизму й на початку сучасності європейські торговці, банкіри носили зелений колір, а кармазиновий колір був привілеєм аристократії. В історичному романі "Чорна рада" Пантелеймон Куліш пише, "козаки дражнять було міщян личаками, а міщян дражнили козаків кармазинами" бо козаки носили одяг із цієї тканини старовинного дорогого сукна. Який це колір в сучасній інтерпретації?1 синій2 коричневий 3 жовтий 4 темно-червоний5 жовтогорячий

ответ: темно-червоний

Вид лірики — громадянська.
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».

Відповідь:

Ісмаїла Гаспринського зараз кримські татари інколи називають «дідусем нації». Справді, як каже лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв, він найвидатніший «кримський татарин з часів знищення Кримського ханства», який своїм просвітництвом розпочав відродження кримських татар як народу з давньою державницькою історією і заклав основи формування сучасної кримськотатарської нації.

Разом з тим, Ісмаїла Гаспринського вважають просвітителем і реформатором значної частини тюркського і мусульманського світу. Він отримав хорошу релігійно-етнічну, а потім світську освіту – спершу в Криму, потім у Воронежі і Москві, слухав лекції в Стамбульському університеті і в університеті Сорбонна у Парижі. Багато мандрував Туреччиною, Індією, Персією, Єгиптом, жив у Парижі, де був особистим секретарем видатного російського письменника Івана Тургенєва, служив в Асоціації професійних перекладачів. Як потім пригадував, саме ці подорожі розширили його кругозір, примусили інакше глянути на сучасний стан його співвітчизників та єдиновірців.

Пояснення: