Який єпізод із життя бабусі у вірші , , забула внучка в баби черевички"

Вiдповiдь:  На мою думку вірш "Забула внучка в баби черевички"  розповідає нам про літо. Внучка, приїзджає до бабусі на літні канікули. Звісно, приходить осінь і онука їде від неї, забуваючи свої черевички. Відривок " і осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном" дає зрозуміти, що наступила осінь. Бабця, дивлячись на черевички, згадує веселі дні з внучкою і чекає наступного літа.

ответ:

вже пізнє літо. мати постійно дорікає лукашу, що робота стоїть, а він все грає. мати лукаша називає мавку відьмою і каже, що не можна дівчині впадати за хлопцем. за мавку вступається дядько лев.

 

мати наказує мавці жати, але тут з'являється русалка польова і просить мавку не губити її. мавка ріже собі руку. на полі з'являється мати і килина. приходить лукаш, він є молодиці жати, а потім проводжає її додому. мавка сидить біля озера і плаче, вона просить лісовика зробити її такою як вона була колись.

лісовик одягає її в багряницю та срібний серпанок, над мавкою у вирі шаленого танцю кружляє перелесник. раптом з'являється марище і вмовляє лісову царівну піти з ним. приходить лукаш, бачить мавку і не впізнає її. повернувшись додому, лукаш посилає старостів до килини. мавка просить марище забрати її з собою.

третя дія: осінь. мавка розмовляє з лісовиком про те, як вона опинилася тут, а не у "того, що в скалі сидить".

виявляється, що це лісовик звільнив її, коли перетворив лукаша на вовкулаку, а коли мавка прокинулася, то звільнила лукаша. мати докоряє килині, що та погана господиня. килина вибігає з дому, бачить мавку і запитує, що вона тут робить. мавка відповідає: "стою та дивлюся, які ви щасливі." килина каже: "а щоб ти стояла у чуді та в диві." мавка перетворюється на вербу. перед хатою з'являється лукаш, килина йому дорікає, а на запитання, куди подівся дуб дядька лева, відповідає, що продала його. до лукаша підходить хлопчик з сопілкою, зробленою із верби-мавки, і просить заграти. лукаш починає грати і чує голос мавки.

объяснение:

Український народ славиться своєю співочістю. Пісня - душа нашого народу, справжня поезія серця і почуття. Пісня з давніх давен супроводжувало людину впродовж усього життя - у буквальному сенсу від колиски до труни. Народних пісень існує безліч. Деякі пісні, автором яких є сам народ, створені строіччя тому, але їх досі знають, люблять і співають.
Пісні, що дойшли до нас з давніх давен, етнографи поділяють на кілька груп. Наприклад, обрядові пісні бувають календарно-обрядовими, тобто присвяченими якійсь календарній події: це веснянки, гаївки, русальні пісні, петрівки, купальські пісні, жниварські пісні. До обрядових пісень відносять щедрівки та колядки, які ми досі охоче співаємо. До родинно-обрядових пісень відносять весільні пісні та голосіння. Соціально-побутові пісні - це козацькі, кріпацькі, чумацькі, пісні, ремісницькі, рекрутські пісні (солдатські), бурлацькі, тощо.