Твір-роздум як я ставлюсь до зради?

зрада - дл всіх людей, це слово асоціація з чимось не хорошим, підлим. і я звичайно не виняток. мені здається, що якщо ти завяєзуєш дружбу з кимось, то ніколи не зраджуй цій людині, а будь з нею до кінця, в усіх скрутних ситуаціях, тому що якщо ти обрав людину в якості свого друга, то залишайся з ним назавжди. я не розумію вислову "друзі напрокат", в моєму баченні друг він або є, або його немає взагалі, це не явище і воно не абстрактне. а ті хто відносяться, до друзів які приходять і йдуть, не мали ще справжнього друга, і не вміють ним дорожити. зраджують не лише друзі, а й близькі кохані люди. і це набагато гірше, ніж втратити друга, тому що коли ти любиш, ти починаєш проживати з коханим одне життя, а після зради його потрібно розірвати, а це процедура болюча. проте сама страшна зрада, це коли тебе зраджують твої рідні, ви не дивуйтесь буває й таке. і саме в цей момент ти не знаєш навіть чи варто продовжувати жити. я розумію, що боротись зі зрадою безглуздо, але почати цінити всіх ніколи не пізно.

зрада часто сприймається як зрада, через неї руйнуються сім'ї і ламаються людські долі. чому випадкова і скороминуща зв'язок здатна назавжди розлучити люблять один одного? чому за сьогохвилинне задоволення люди змушені часом розплачуватися все своє життя? чому більшість людей, змінюючи самі, не прощають цього іншим? і цих "чому" дуже багато. людська особистість настільки загадкова, що ставить перед нами багато нерозв'язних питань, відповіді на які багато хто з нас шукають все своє життя. уникнути зради досить важко. кожному з нас хоча б раз випадає шанс, від якого просто неможливо відмовитися. що може зробити слабка людська істота з матінкою-природою, яка штовхає його на відтворення потомства? забороняти собі та іншим зраду - це те ж саме, що забороняти собі пити, їсти або спати. з цим марно боротися, але не менш важко з цим змиритися. хіба можна пояснити це розгніваної дружини, яка застала вас на місці злочину? звичайно ж, ні. для неї ви - злочинець, який посміявся над її почуттями, обманщик, бабій і негідник! вам немає прощення. і не має значення, що до цього ви були порядною і зразковим сім'янином. не важливо, що ви прожили разом довге і щасливе життя. одним своїм кроком ви перекреслили всі!

план до характеристики планетника.1)легенда про незвичайне хлоп'я.2)портрет, зовнішність героя.3)риси xарактеру: а) «, правдивий, ві» (дід капуш); б) спритний і працьовитий; в) цілеспрямований і наполегливий; г) допитливий і безкорисний; д) чемний і чуйний.4)інші риси: а) прагнення пізнати світ за навчання діда капуша; б) порозуміння з тваринним та рослинним світом; в) обізнаність у лікарській справі; г) зневажливе ставлення до пияцтва; д) повага до матері, людей; є) знання природних прикмет, народних свят.5)прагнення героя перемогти зло добром.

цитатная характеристика.«наибольшей мечтой стало самому что-то посеять и чтобы оно взошло. мальчик и делал это, наследуя маму».«закутанный в платок, концы которого пущены под подмышки, с закаченными рукавами и длинными полами, в лаптях, намотанных до колен, был похож на девушку, а еще больше на какое-то проявление, будто бы он и не мужского пола. глаза быстрые. руки хваткие».«малый? пусть он и без штанов, но больше знает другого старика, больше, чем я! ».«но и никто не мог сравниться с ним, играя в лапту».«никогда не имел свободной минуты: гнали на барщину, и он шел, как не с косой, то с цепом,- косил, молотил. осенью садил деревья. выкапывал в лесу дубки, кленочки, яворки и тыкал их, где было место: вокруг дома, край улицы, возле колодца. зимой возился с гноем, разносил его на огород и на поле. когда утомлялся, растирал снегом руки и лицо - они горели как жар. еще и не пахло почками, заготовлял живцы, пряча их в погребе. а с теплом ощипывал дички. кто просил, никому не отвечал отказом».«выкопанные и пересаженные им деревца не сохли. его принимались, так как он не щеплял на вербе груши».«и все село сверялось по нему. люди помнили, как он посеял рано - и уродило, как посеял позднее - и тоже уродило. а когда вызвал тучи и накликал дождь, никто не : он не что-нибудь - мудрец, ». «не было такой работы, которую не осилил бы или которой сторонился бы. на его дворе не залеживался не то что гной, а и синячка. со своего поля он пособирал и повыносил камешки.. наковывал жерна, исправлял кожи, шил кожухи. корова не могла отелиться, звали и корове. лечил коней, которые хромали. готовил зелье от разных болезней. а детям делал свистки и свирели. одного только сторонился - не вступал в корчму, отказываясь от могорыча: “мне и так весело”»