Охарактеризуй ліричного героя твору.Що в нього спільне з ліричним героєм вірша "Господь багатий нас благословив" Вірш "Захочеш-і будеш"

-Доброго дня!
-Вітаю! Чим я можу вам до
-Мені хотілось би обрати парфуми в подарунок дівчині. Я зовсім в цьому не розбираюсь.
- Чи пам`ятаєти ви назви її парфумів?
-Ні, а щоб ви порадили?
-Ось ці мають гарний запах, як вам?
-Занадто різкі.
-Які запахи вона любить?
-Більш солодкі, на кштал троянд чи кориці.
-Хмм.. Здається у нас є щось схоже.
-Ви можете показати?
-Так, якщо ви трохи почекаєте.
-Звісно.
-Ось, тепер як?
-Ні, трохи не те. У вас є цієїж фірми тільки з іншими квітами?
-Так, у нас великий вибір.
-З ромашкою чудові. Беру.
-Вам потрібен подарунковий пакет?
-Так. Скільки з мене?
-120 грн. Дякую за покупку, приходьте ще!
-І вам дякую, що до вибрати парфуми.

«Лихий такий, крий боже» — гордий, завзятий, упертий — прагнення до збагачення — улесливий і підступний — корисливий — зневажливе ставлення до простого люду — «сліпа» любов до Ізідори — бездушний — лякливий, не сприймає революційних пісень Цитатна характеристика Бертольда — Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже! — Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом! — Та який ти з біса мудрий — …— ще ні разу Я таких, як ти, не бачив. — Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий. — Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний. — Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини… — Прощавай, дружино люба, Всі розкоші, всі вигоди! Все те треба проміняти На далекії походи. — О, тепер було у нього Срібла, золота багато! — Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку. — Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний. — Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана. — Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку. — Почалися нескінченні Мита, панщина, податки. Граф поставив на дорогах Скрізь застави та рогатки. — Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю. — Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди. — Що се, що? — кричав Бертольдо,— Гей, ловіть співця, в’яжіте! У тюрму його в кайдани! Та скоріш, скоріш біжите! — Я його (поета) талан співацький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю. — Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!