План до твору"Метелики на шпильках

ті д а у н

Объяснение:

ответ:Я воняю попай

Объяснение:

1)ранняя смерть матери царевны 2)злая мачеха 3)высока стройна бела 4)больше всего она любила себя и ценила свою красоту 5)злой замысел царицы 6) приказание чернавке отвести царевну в лес «на съедение волкам» . 7)странствие королевича елисея в поисках царевны. 8)жизнь царевны у семи богатырей. 9)входят семь богатырей, 10)день за днем идет, мелькая, 11)появление царицы. 12)переодевшись монахиней, царица появляется у семи богатырей и дает царевне отравленное яблоко. 13)смерть царевны и прощание с ней семи богатырей. 14)семь богатырей не стили хоронить царевну 15)королевич отправляется на поиски пропавшей невесты, долго странствовал по свету, спрашивал о царевне у людей, у солнца, у месяца. только ветер указал ему на гору с глубокой пещерой, где находился гроб с царевной. 16).королевич находит невесту. 17)увидев мертвую царевну, королевич в отчаянии ударяется о хрустальный гроб, гроб 18)смерть злобной мачехи. узнав, что царевна жива, мачеха умирает от тоски и злости. 19).свадьба царевны и королевича елисея прости что не на руском

жанр: ліро-епічна поема.

тема:   зображення морського походу запорозьких козаків під проводом івана підкови проти турецьких завойовників.

ідея:   уславлення мужності та героїзму запорожців та івана підкови.

головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.

художні засоби.

епітети:   високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

порівняння:   високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в синопу, а у царгород,  хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

персоніфікація:   ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

метафора:   внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

анафора:   "було ", "високії ті ".

гіпербола:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє», «висипали запорожці — лиман човни вкрили», «кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба».

сталі епітети:   «біле тіло», «синє море», «високі могили».

контрасти:   «було колись — запорожці вміли пановати». «минулося — осталися могили на полі». 

звертання:   «ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «добре, батьку, отамане»;  

риторичне звертання:   «грай же, море».

оклики:   «ануте, хлоп'ята, на байдаки! », «море грає – ходім погуляти! », «… поїдем у гості! », «добре, батьку отамане! », «і вам! »

риторичні оклики:   «грай же, море! », «нехай ворог гине! ».

паралелізм:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє». «висипали запорожці – лиман човни вкрили».