У якому рядку наведено тільки поширені словосполучення * Осягнути серцем красу мови; мова рідної матері; лагідне слово. Рідна мова; безсмертне українське слово; люблю мову. Багате й дзвінке слово; мова народу; срібні звуки. Скарби рідної мови; аромат рідного слова; плекати любов до мови. 2. Яке з тверджень є правильним? * Граматична основа речення - це слово чи група слів, що передають повідомлення. Граматична основа речення - це головні члени речення Граматична основа речення - це другорядні члени речення Граматична основа речення - це однорідні члени речення. 3. Яке з речень є односкладним? * Рідна мова - то найбільший скарб. Слово до слова - зложиться мова Як я люблю українську мову! Люблю співучість рідної мови. 4. У якому з речень присудок виражено іменником? * Нас єднає рідна мова. Мова - то вічний скарб. Стозвуко дзвенить рідне слово. Рідне слово вабить і чарує. 7. У якому з речень є однорідні члени? Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі. Лісове озеро покрилося тонкою кригою. У холодному небі зими виблискували зорі. Прийшла зима - і все заснуло навкруги. 8. У якому реченні вжито звертання? (Розділові знаки пропущено.) * Сніг-сніжок укриває землю ковдрою. Зимонька одягла ялинки в теплі шуби. Я люблю тебе зимонько! Мороз розмалював вікна химерними візерунками. 9. У якому реченні немає вставного слова? (Розділові знаки пропущено.) * Без сумніву весна колись переможе зиму Погода на щастя видалася гарною. Навіть могутні дуби застигли в мовчанні Сьогодні мабуть буде завірюха.

Івоніка федорчук — батько михайла і сави — людина чесна і трудолюбива. від природи він спокійний і лагідний, «з предивно ніжним почуттям і добротливо несмілим серцем». небагато радісних хвилин подарувало йому життя. він був колись «бідним зарубником», який хилився «перед людьми й богом», тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. лише невсипущою працею хлібороб досяг усього. важко і наполегливо працюючи разом із дружиною марійкою, івоніка стягся на чотири гектари землі, яку хоче передати синам. «як я колись замкну очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі вона підпливла нашою кров’ю і нашим потом», — говорить герой повісті. тому не дивно, що земля для нього — жива істота, рідна й дорога, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. івоніка любить її як джерело свого достатку, поваги, щастя, моральної стійкості.

Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. щоправда, трактується в різні віки вона по-різному. і це зрозуміло: нові люди, нові соціальні умови життя — то й різні проблеми. і. с. нечуй-левицький у своїй повісті «кайдашева сім'я» порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії — кріпацтва і феодалізму. щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і знали, як жити по-новому. та й нового й волі хотілось у всьому. сім'я кайдашів з однойменної повісті і. нечуя-левицького — це типова селянська родина, яка намагалася жити в нових умовах, умовах пореформеного села початку другої половини xix століття. письменник створив реалістичні образи двох поколінь кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників. старі кайдаші — люди працьовиті, але часів панщини, коли змушені були у всьому коритися панові та батькам. своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і дітей кайдашів. хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку, через свій світогляд не зуміли дати дітям незалежно жити і працювати в родині. взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в кожній родині, і потрібно до них ставитися з розумінням. а омелько кайдаш і його дружина маруся весь вік робили те, що своїм синам і невісткам наказували, що й до ненависті в родині. і це друга важлива проблема між дітьми і батьками. я вважаю, що ні старим, ні молодим не вистачило мудрості, культури поведінки, щоб жити за загальнолюдськими цінностями. бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти. у родині, в якій батьки дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть так само. мабуть, тому і живуть серед нас, на жаль, деякі «кайдашеві звички».