Тема та ідея твору карпенка карого наймичка

Тема: зображення важкої долі  жінки-кріпачки,яка вимушена була за все своє життя страждати і приховувати своє материнство.                                                   Ідея:*засудження  умов, що були у той час коли жінка відчуває себе соціально-незахищеною.

Було це в лубенських лісах над тихою Сулою, де дзвінко булькають у воду важкі жолуді, де блакитна ракша з верхівки високого дуба милується своїм райдужним відбитком у ясному плесі. Там прохолодні лісові яри, зарослі осикою та ліщиною, підповзають до пшеничних ланів, там клени та лини увінчують високі горби і прямовисні кручі.

... На початку жовтня ледве помітною лісовою стежкою, яка звивалася між старезних дубів, йшла дівчинка років тринадцяти. На ній була картата новенька кофтина, синя спідниця й біла хустинка, як терен-цвіт. І ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. Такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки. Її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на самісінькій верхівці дерева.

Дівчинка поверталася додому із школи. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою, і тільки іноді під її черевиками, взутими на босу ногу, стиха хрускали суха гілочка або жолудь.

Стежка зненацька повернула праворуч, обминаючи круту гору, і тоді стало чути, як весело видзвонює у тиші вода. Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини.

Дівчинка сіла над струмком, поклала біля себе книжки й почала задумливо бовтатись у воді руками.

Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані. Хустинка в неї зсунулась набік, і з-під неї вибилась хмарка льняного волосся, білого й легкого, як пух, - дмухне вітрець, так воно й розлетиться навколо. І тепер дівчинка стала дивно схожою на кульбабу. В школі її подружки так і кликали завжди: Улянка-кульбабка.

Улянка повільно глянула навколо й наче вперше помітила, що ліс її любий уже прибрався в нову чарівну одежу.

Як же хороше засвітилися очі в дівчинки, як глибоко вдихнула вона осіннє терпке повітря! Здрастуйте, сестри-берізки, вас не впізнати сьогодні. Чи ви це, мої білокорі? Ой леле, не чують привіту, свічками золотими палахкотять. Слухайте, слухайте, як капає з них прозорий жовтий віск: кап, кап, кап...

Та чому ж ти посмутніла раптом, Улянко? Милуйся, милуйся свічками-берізками, і прозорим воском кленів-шептунів, і шапками лісових груш - дивися, вони тепер червоні, як полум’я, і здається, що скрізь на узліссях, і в глушині, і на всіх просторих галявинах розвішано святкові барвисті килими для зустрічі дорогих гостей.

Ні, засмучена сидить дівчинка-школярка. Яка холодна вода в струмку! Як, мабуть, холодно татусеві на фронті осінніми ранками, темними ночами. Забарились далекі сподівані гості. Знімайте килими, ховайте до скрині.

Прислухалась Улянка. Тільки струмок у тиші дзюрчить, і коли ось так заплющити очі, ще й долонями їх затулити, то здається, що вийшла з гущавини дівчинка-березянка, донька старої берези, така собі босоніжка, у вінку з жовтого листя, личко біле з кори березової, а на шиї намисто з тридцяти трьох прозорих скляних дзвіночків. І тихо затанцювала березянка на галявині, закрутилася, все швидше й швидше, і всі тридцять три дзвіночки разом обізвались.

Довго б отак сидіти із заплющеними очима та слухати, коли ж це дві сороки прилетіли й застрекотали на дубі: «Чи скорро, старра, буррю стріч-чати? Чи скорро, старра?». А друга: «Не старра я, сестрро-сестр-ра! Не старра!».

Жолудь зірвався, застукав по гілках, сердито забубонів: «Буду бити вас обох, білобокі! Буду бити вас обох, білобокі!».

Ось ти яка, осінь у лісі!

Текст не весь, бо ця програма не дає більше писати

2.Історична тематика у творчості Т. Шевченка

Тараса Григоровича Шевченка завжди цікавила історія. Поет пишався славним минулим свого народу, вірив, що його волелюбний і незалежний характер не зломлений кріпосницькою системою. Важлива частина спадщини Кобзаря — це твори на історичну тематику: "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гамалія", "Гайдамаки", "Чигрине, Чигрине" та інші.

У поемі "Іван Підкова" поет відтворив боротьбу нашого народу проти султанської Туреччини, яка намагалася загарбати українські землі. Т. Шевченко славив мужність запорожців, їх сміливість, винахідливість.

У поемі "Гамалія" теж відтворено похід козаків у Царгород, бій з ними за звільнення бранців та повернення на Батьківщину. Боротьба з турками зображена як визвольна, запорожці їдуть помститися їм за кривди своїх співвітчизників. У поемі уславлюється образ ватажка Гамалії, який мужньо бореться з турками.

Підносячи тему визвольної боротьби українського народу проти зовнішніх ворогів, Т. Шевченко пише поему "Тарасова ніч", у якій відтворена боротьба проти польського панування в Україні. В основу поеми покладена історична подія — перемога козаків над військом польським 1630 року під Переяславом. Поет радіє перемозі запорожців:

Заспівали козаченьки

Пісню тії ночі, —

Тії ночі кривавої,

Що славною стата

Тарасові, козачеству...

Поет уславлює гетьмана Тараса Трясила, його перемогу над ляхами.

Проти польської шляхти, її знущання над народом України спрямована й одна з кращих поем Т. Шевченка на історичну тему "Гайдамаки", в основі якої — події 1768 року, відомі під назвою Коліївщина. Поет відтворює силу народу, його роль в історії. Гайдамаки для Т. Шевченка — це нескорені, волелюбні патріоти:

Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля —

Ідіть, сини, погуляйте,

Пошукайте долі.

Роздумує Кобзар над долею своєї Батьківщини і в поезії "Чигрине, Чигрине". Боляче поетові, що "заснула Україна", а тому потрібно підняти онуків, нащадків гайдамаків, на боротьбу проти кріпацтва.

Тему історичного минулого України порушував Кобзар і в засланні, і в останні роки свого життя. Поет прагнув розбудити пам'ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків, закликаючи і своїх сучасників бути борцями за своє майбутнє.

Воскрешаючи минуле, Т. Шевченко ставить перед собою мету за до слова надихнути народ на нову боротьбу за національне визволення.