Переведите текст атамыз қазақ өзінің ақарыс ( ұлы жүз атасы), жанарыс ( орта жүз атасы), бекарыс (кіші жүз атасы) атты үш ұлына енші беруге шақырыпты.сол ұлы атамыз өзінің байлығың (малын, мүлкін) төрт бөлікке бөлген екен дейді.оның үш бөлігін аталған үш еншіге беріпті.төртінші бөлігін тағы да үшке бөліп, оны енші үстіне қосыпты.естерінде болсың, бұрынғы өткен ата- ақ білектін күшімен, ақ найзаның ұшымен ұлан-байтақ жер қалдырды.оны үшеуіңе тағы бөліп беремін. оңтүстік-шығысты ақарыс, сен иелен. ол ұлы жүз деп аталсын.орталық және солтүстікті жанарыс, сен иелен.ол орта жүз деп аталсын.батыс жақты бекарыс, сен басқар.ол кіші жүз деп аталсын.ондағы ойым мынадай.сендер енші алып бөлек үй болып шыққанмен, туыстық қатынастарың, ынтымақтарың мен дәм-тұздарың бөлінбесін.сендердің ұрпақтарың сапарға шыққанда жолға азық-түлік алып жүрмесін.әрбір қакақ кез келген үйден ақысыз қонақасы ішетін болсын.олар жолда шөлдеп, сусап, қарны ашып жүрмесін.менің сендерге берген төртінші еншім сол.сол еншімді менің келер ұрпақтарым ғасырдан ғасырға жеткізіп, менің осы өсиетімді бұлжытпай сақтасын! » - деп батасын берген екен.

Наш Отец на казахском языке - его Агрессия (Дед Великого), Жанарис (Средневековье),
Бекарис (младший младший отец) пригласил своих трех сыновей присоединиться. Этот сын
наш отец делит свое богатство на четыре части
сказал он. Он отдал трех своих трех детей троим детям. четвертый
и разделите его на три части и поставьте на своих детей.запомнить
бывшие предки белого запястья, белое копье
с большим пространством. Я верну его тебе снова.
Вы Юго-Восточная Азия. Его следует назвать Величайшим. Центральная и
Северная Венера, вы владеете. Его следует назвать средним веком. Западно-сторонний
Бекарис, ты справляешься. Его следует называть можжевельником. Вот что мне нравится.вы
Это отдельный дом, но это родство, отношения, отношения
и ваш вкус. Когда ваши потомки отправятся в путешествие, отправятся в путь
Не принимайте пищу. Каждый ребенок свободен от любого дома
пусть он выпьет. Пусть они не жаждут и не жаждут на дороге. мой
Он четвертый для вас.Это мои будущие потомки
от века веков, чтобы я мог соблюдать заповеди Мои. «-
Он благословил их.

Наш Отец на казахском языке - его Агрессия (Дед Великого), Жанарис (Средневековье),Он призвал своих трех сыновей, Бекариса (младшего отца)наш отец делит свое богатство на четыре частиОна отдала трех детей этим трем детям. Четвертыйразделил его на три части и добавил к своим детямбывшие предки белого запястья, белое копьеи я отдам его тебе снова.Вы Юго-Восточная Азия. Его следует назвать великой сотнейСеверная Венера, вы владеете. Пусть это будет называться СредневековьюBecaryis, вы контролируете. Это называется Juniper. Вот мои мыслиЭто отдельный дом, но это родство, отношения, отношенияи когда ваше детище в путиКаждый ребенок свободен от любого домаи пусть они не жаждут, не жаждут или не пьют воду на дорогеЭто мое четвертое наследство, которое я дал вамот веков до веков и соблюдать заповеди Мои! »-Он благословил их.

Г. Квітку-Основ'яненка називають першим українським повістярем, який у своїх творах звертався до тем із життя народу. У повістях Квітки-Основ'яненка — позитивні образи селян, їх людяність, моральна чистота, чесніть і працьовитість.

Одним з найвідоміших творів письменника є повість «Маруся». її персонажі, наділені душевним багатством, щирі у почуттях, викликають у мене симпатію.
Головна героїня твору — дівчина Маруся. Вона — втілення ідеалу досконалості. Зовні Маруся надзвичайна красуня: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте»... . Прекрасна Маруся і душею: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна та ще к тому ж тиха, і смирна, і усякому покірна».
Ідеальній дівчині — ідеальна пара. Василь, її коханий, теж наділений красивою зовнішністю і благородним характером. Герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного, узагалі, кохання їхнє теж ідеальне. І хоч почуття героїв змальовані дещо з перебільшенням, але саме це сентиментальне перебільшення хвилює нас найбільше й розчулює.

Хоча й було кохання Марусі та Василя ідеальним, проте не зазнали вони щастя. Тимчасова незгода Мару-синого батька на їхній шлюб, несподівана смерть Марусі, після якої Василь постригся в ченці та незабаром і сам помер, — усе це викликає співчуття до нещасної долі закоханих.
Персонажі повісті Квітки-Основ'яненка — прості люди, наділені прекрасними моральними якостями, які хвилюють нас своїми переживаннями та почуттями. Крім того, окрасою повісті є картини народного побуту — пісні, обряди весілля, сватання, заручин тощо.

]тарас шевченко, як і більшість поетів-романтиків, захоплювався героїчними сторінками історії нашої держави. гортаючи «кобзаря», часто потрапляєш на заголовки, які розкривають світогляд, думки і вподобання шевченка: «тарас трясило», «гамалія», «». кожен із цих творів яскраво змальовує і роз­криває образи ватажків повстанських рухів, які боролися за визволення уярм­леного народу від жорстокості кріпосників.треба поглянути на україну очима тих часів, щоб зрозуміти мотиви, які ке­рували людьми, спонукали їх до певних дій. роздроблена україна, поділена між двома державами, які пригноблювали її населення, знущалися, вбивали, кату­вали і старих, і малих. нам, сучасникам, важко збагнути: як може людина так чинити проти іншої людини, нехай навіть і нижчої за соціальним статусом? не залишили байдужим трагічні сторінки історії нашої держави і тараса шев­ченка. з великим болем у серці змалював він долю поневоленого, розп’ятого на­роду у своїй поемі «». з великою симпатією і любов’ю зображує він повсталий народ, і серед нього особливо вирізняються його мужні ватажки. центральне місце у творі відведено максиму залізняку — людині непересічній, сміливій, завзятій. він — улюбленець народних мас, патріот, який любить свою кра­їну, його шанують і уславлюють усі без винятку, особливо простий люд. з любов’ю і посмішкою в серці говорять про нього повстанці: «у нас одна старшина — бать­ко максим». а як же інакше, коли він дійсно багатьом з них замінив батька, як рідна людина, зрозумів і розділив їхнє горе. кобзар волох співає про нього: наш отаман, орел сизокрилий! нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу… та й навіщо вони йому, коли в серці має вищу, більшу мету — визволення на­роду з рабства. суворими, трагічними барвами змальовано іншого героя поеми — івана гонту. складний, суперечливий образ, який спонукає замислитися над його вчин­ками.читаю рядки поеми, в яких зображено гонту в умані під час битви, і захоплююсь його сміливістю, несамовитістю і завзятістю у боротьбі з ненависним воро­гом. і в моїх очах гонта — герой, патріот своєї батьківщини. але ось він убиває власних дітей, засліплений ідеєю, невблаганний. тепер гонта — кат, який нічим не відрізняється від поляків-кріпосників, які так само вбивали ні в чому не вин­них дітей, проте не своїх — чужих. по-різному можна дивитися на цю сумну подію в житті героя. але незаперечним залишається той факт, що для івана гонти любов до україни переважила на терезах його долі. він усе віддав заради її щасливого майбутнього, навіть власних дітей (хоча це важко зрозуміти). сумом і тугою сповнені його слова у момент поховання хлопчиків: сини мої, сини мої! на ту україну дивітеся: ви за неї й я за неї гину. але чи змінив би він свої дії, якщо можна було час повернути назад? думаю, що ні.минули ті страшні часи, відгриміла коліївщина. але в пам’яті народній на­віки залишилася згадка про славних синів україни, які не пошкодували власного життя заради вільної і щасливої долі її народу.