Твір есе чому батьки сваряться з дітьми?

Родина , як і друзі іноді потрапляють у такі ситуації , коли доходить до сварки між людьми . Особливо сваряться з батьками підлітки , бо в цей вік дітям здається,що батьки та зовсім ніхто не розуміє їх,їх побажань або вподобань. Це складно жити коли ти почуваєш себе не потрібним у цьому світі , підліткам здається,що родина хоче зробити їм зле , але це навпаки, матір та батько , які на справді люблять свою дитину , бажають їй тільки всього найкращого , але діти цього нажаль не розуміють. Коли вони стають дорослими,сами батьками вони починають розуміти , як це відповідати за маленьке життя.

«У широкому сенсі ми можемо говорити про культуру бідності, яка ста життя великої групи людей та набуває ознак спадковості. Формуванню такої культури сприяють як структурні чинники, так і суб’єктивні відчуття людей» – каже дослідження культури бідності в Україні, проведене Центром близькосхідних досліджень та Українським католицьким університетом (УКУ) за підтримки МФ «Відродження». У якісному дослідженні бідних, яке Euromaidan Press резюмує нижче, дослідники спробували з’ясувати, як бідні люди бачать себе і своє місце в суспільстві та навколишньому світі; як конструюють «свою» та «інші» соціальні групи. Дослідники також аналізували стратегії подолання бідності учасників проекту. До цих стратегій передовсім належить опора на родичів та короткострокові позики, які не можуть вивести людину з бідності.

Объяснение:

Відповідь:

З цитатами трішки сутужно, але може підійде:

Михайлик

добрий - коли мати дізнається, що Михайлик дав насіння хлопчику:  — То й добре, синку, що давав, — нарештi чую її голос. Вона, роздумуючи, далi вже говорить не менi, собi: — Бо хто й пособить у свiтi бiдному чоловiку, хто дасть йому скибку хлiба чи ложку борщу? Нiхто, тiльки такий самий злидар.

кмітливий - коли дід розказує Михайлику про те, як живуть святі на небі і чи є кому їм хліб сіяти: "— Нiхто їм не оре, — вони мають хлiб не з поля.

— А-а-а, в них є крамниця з булками! — враз вшолопую я,  а дiд обома руками хапається за ворiтницю, присiдає i ... починає реготати..."

щирий -  коли дядько Себастіян питає чи це Михайлик приніс йому гриби:  "— Нащо? — дрогнув мiй голос. — Бо я вас, дядьку Себастiяне, люблю".

веселий - — О, таке й скажете, — я зовнi ображаюсь, а всерединi смiюсь, як це часто робить дядько Микола, — в нього ж цю науку проходив.

розумний - коли Михайлик сказав поповичу, що вміє не лише читати, але й у шахи грати: " — Це прямо неймовiрно! — чогось непокоїться попович, і на його обличчi прокидається цiкавiсть до мене. — Хто ж тебе вчив грати?"

чесний - Коли Михайлика впіймали в театрі без квитка "Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки мої запалали, а пiд повiками защемiли сльози".

чулий i, дитятко, не треба бiльше, ой, не треба, — прихилила до мене скорбнi очi, розгонистi брови, i я на своїй щоцi почув дотик її уст i слiз. — Хай тобi, дитино, завжди, завжди добре буде помiж людьми.  Мене так вразили її сльози й слова, що я теж мало не заплакав з жалю.

талановитий - Я уважно прочитав їх, а потiм почав докопуватися, як пишуться п'єси i що означають — дiя, картина, ява та iнша премудрiсть. Це все було незвичним i дуже iнтересним. А прочитавши кiлька п'єс, я вирiшив написати свою, щоб там були i дядько Себастiян, i дядько Микола, i Мар'яна, й iншi люди з нашого села.

хоробрий - наприклад, як сміливо говорив Михайлик з поповичем: "Я печу раки i мовчки стою на одному мiсцi, каючись, що прийшов сюди. Сором, затятiсть i гордiсть змагаються в менi, а до очей зрадливо пiдкочуються сльози. Я нiколи не був скиглiєм, терпляче зносив i батiг, i хлудину, i запотиличники, а це так заболiло i допекло".

Пояснення: