Твір на тему"не будь байдужим до горя інших" климко

Більшість людей э просто байдужими до горя інших людей, вони думають як добре, що у моїй родині не сталось такого лиха… А хіба Бог не вчив нас помагати тим, хто потребує нашої до Правда до буває різною , кожний читаючи цю статтю думає, хіба у нас великі зарплати чи пенсії, щоб роздавати іншим, ми теж нещасні і у кожного свої проблеми…

На уроках ми вивчали байки Леоніда Глібова.

Усі вони мають повчальний зміст , та особливу мораль. Мораль - це прийняті в суспільстві уявлення про хороше і погане, правильне і неправильне, добро і зло. Тому байки Л. Глібова стали своєрідним символом добра та благородства, бо, черпаючи від народу мудрість, вчили добропорядності, честі, гідності та іншим споконвічним морально-етичним цінностям.

Кожна байка має свої цінності, наприклад:

1. Якщо не можеш чогось досягти, не посилайся на обставини, а потрудись. («Лисиця і виноград».)

2. Хто сильніший, той і правий. («Вовк і ягня».)

3. Роби те, що вмієш, а якщо не вмієш, то вчись. («Музики».)

4. Не хвались, якщо не можеш здійснити задумане. («Синиця».)

5. Не витрачай зайвих слів, краще зроби діло.(«Котик та кухар».)

6. Ніколи не смійся з чужого лиха. («Снігур та щиглик».)

7. Тебе хвалять - хвали й ти, хоча й нізащо. («Зозуля й півень».)

8. Не думай про майбутнє, а роби те, що подобається. («Стрекоза и муравей)

Можна багато говорили про те, чого навчає й від чого застерігає байка, як байкарі, сміючись, указували нам на наші недоліки. А от чи зуміли ви почути й відчути головне це вже інше питання.

У драмі-феєрії "Лісова пісня" показана трагічна тема взаємин людини з природою.  Головні герої твору – представники людства та природи: Лукаш – простий селянин, представник людства, Мавка – дитина природи, лісова дівчина, яка йде до нього жити, залишаючи ліс, незважаючи на те, що вся природа проти цього та й дідусь Лісовик відмовляв її від цього. Попри все Мавка пішла жити до Лукаша, де зазнала самих нещасть, труднощів, горя.

Проте Мавка нікого не слухає, вона зачарована грою Лукаша й вірить, що всі люди такі ж гарні, добрі, щирі, лагідні, як він. Лукаш теж закохується в Мавку, але цьому коханню не судилося бути щасливим, адже Мавка – лісова дівчина, а Лукаш – людина.

Ліс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, і ліс,— крихкий беззахисний світ, який немов кричить; "Захисти мене, не чіпай мене! Збережи мене!" У творі ліс — це джерело творчості, краси.

Лісовик же, хоч і не має такої неприязні, знає, що серед людей бувають і гарні, але все ж таки попереджає Мавку:

...Минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля,— там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля!

Дядько Лев високо цінує природу й шанує її, як Мавка, і навіть померти він хоче в лісі під старим дубом:

…Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, –

Отут під дубом хай і поховають…

У цьому творі Леся Українка говорить про те, що людина й природа – єдине ціле, що людина повинна дбати про навколишній світ. “Лісова пісня” й сьогодні актуальна й потрібна читачеві, вона безкрайня, як природа, поезія, краса.

Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне пере­плетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалі­зується творчий задум автора.