Іть будь ласка написати твір! що несе війна людям?

Я думаю, війна – ровесниця людству і в усі часи та епохи люди відчували холодний подих війни у себе за спиною. 
Однак, не варто думати, що людина є жертвою війни. Це зовсім не так. Жертва займається самобичуванням, оскільки будь-яка війна – справа рук самої людини. Чи не виявляється через це тваринний початок в людях? Чи не є це своєрідний «природний відбір», в результаті якого виживає найсильніший, будь він з ломакою, зі стрілами, з мечем, з порохом, з рушницею.ійна – це подія, яку треба не тільки пережити, але й осмислити. Вона не тільки руйнує, але часто веде до згуртування народу, до емоційного, культурного, морального, етичного сплеску. Вона об'єднує людей у ​​єдиному пориві проти спільного ворога.Я не знаходжу сенсу в цих війнах, не бачу причин, які можуть виправдати мільйони загублених життів. І в цьому полягає весь жах дійсності. Ще страшніше, коли під личиною «праведника» ховається злісний агресор, який нібито бореться за демократію в усьому світі. Жахливо те, що всі закривають очі на «витівки злісного агресора» і не хочуть вступати з ним в боротьбу. Я думаю, благополуччя країни потрібно оцінювати не тільки по зростанню економіки і курсу валюти, а й по «моральному» здоров'ю людей. Нормальна розсудлива людина ніколи не підніме зброю проти себе подібних і не візьме участь у війні – божевіллі глобального масштабу.

Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості.
Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»
Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.

Відповідь:

1.Хлопці хотіли прорити метро під клунею? Ні. Метро хотіли прорити під свинарником. Станція "Клуня" - станція "Крива груша".

2.За проїзд у метро хлопці збиралися брати п'ять копійок з учительки української мови? Ні. Родичі-безплатно. З учительки математики - п"ять копійок.

3. Дідусь у покарання примусив закопувати метро назад? Так.

4. Зробити підводний човен хлопці вирішили з плоскодонки? Так. "Із старої плоскодонки. Отої, що біля верби… напівзатоплена".

5. Щоб витягти цуценя з криниці, хлопці принесли мотузку з дому? Ні. "— А де взять вірьовку?   — А ондо припиначка.  — Так на ній же коза!"

6. Кандидатура цапа Жори не підійшла на тереодорський бій, бо він був з одним рогом? Ні. "Жора дуже балакучий. Весь час мекекече".

7. Хлопці шукали порятунку від Контрибуції в калабані? Так. Правда, це не зовсім калабаня, а "величенький ставок-копанка. Але він давно пересох, замулився і перетворився на звичайнісіньку калабаню."

8. Павлусь і Ява-романтики? На мій погляд - Так.

9.Сестра Яви не вимовляла літеру "Л"? Ні. "Опозогив! — Вона букву "р" не вимовляє".  

10.В колодязь до цуценя спускався Ява?  Так. "Ява сів у цеберку, я взявся за припиначку, прив'язану до бруса.."

11. Ява з Яришкою зовсім не сварилися? Ні. Вони сварилися, а найчастіше через велосипед Яви.

12.Собакевич-це пес?​ Так. "товариш Собакевич" — кудлате, капловухе руде цуценя,

Пояснення: