Напишіть есе бережіть природу за твірами сюсюри, ​

Кожний з нас є невід’ємною частиною природи. Нам подобатися гати за першою капеллю, що передвіщає початок весни за першим снігом, що перетворює місто в білу казку за осіннім листопадом, що встеляє землю золотим килимом. Однак всі частіше ми забуваємо, що вся ця краса дуже залежить від нас, від того як ми до

неї ставимося. Адже всього цього не буде, якщо люди не перестануть перетворювати нашу планету в більший сміттєвий смітник

Так, ми чекаємо весни, але адже навесні тане сніг, виставляючи напоказ все те, що люди кидали в нього, думаючи, що це не страшно, цього ніхто не побачить. Але ми бачимо. Це бачать всі, коли сніг уже зійшов, а перша зелень не в змозі сховати все це сміття.

Ми повинні ставитися до навколишньої природи, тому що ставимося до власного будинку. Адже в будинку ми не кидаємо непотрібні речі.

Важливо берегти природу, адже ми передамо цей мир нашим дітям, які повинні побачити його таким, яким бачимо його

ми. Для них мир повинен бути чистим. У ньому не повинне бути сміттєвих пакетів, що валяються уздовж доріг.

Вони не повинні бачити пивних пляшок, що коштують на кожному куті. Наші діти повинні вчитися в нас зберігати цей мир, переймаючи в нас корисну звичку – не смітити. Якщо вони цьому навчатися, то у свою чергу постараються передати вже їхнім дітям той мир, що їм показали ми.

З повагою потрібно ставитися не тільки до міської природи, але й до лісів. Відправляючись на відпочинок у сусідній ліс, ми навряд чи зрадіємо, побачивши там замість чудесних квітів жахливі пластикові пляшки, викинуті недбайливими туристами. Тим більше пластик, як всім відомо, залишається в землі довгі роки й не гниє. Ліси повинні радувати нас могутніми деревами, благоухающими рослинами, чистою водою дзюркотливих струмків, а не засмучувати горами сміття, залишеного там людьми.

Давайте берегти природу, адже вона так від нас залежить!

Объяснение:

Відповідь:

Нещодавно уроки літератури познайомили мене з творчістю Лесі Ворониної. Зокрема ми прочитали твір "Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку No9". За жанром цей твір - пригодницька науково-фантастична повість. Цей твір мені дуже сподобався, адже авторка у ньому торкається важливих проблем.

Головний герой - хлопчик Клим, справжній боягуз. Проте він вступає в Таємне Товариство Боягузів, у якому дізнається про таємниці світу. Зокрема про те, що він може протистояти своєму страхові та перемогти прибульців. Повість сповнена незвичайних подій та цікавих пригод, за що вона і сподобалась мені.

лови

Повідомлення на тему:
Микола Куліш
та його зв’язок з театром "Березіль".
Народився Микола Гурович Куліш 5 грудня 1892 року в селищі Чаплинка Херсонської області в сім’ї бідняка. Тож і дитячі року сина степу минули в крайній нужді, а то ї злиднях.
У 1901 році Микола вперше переступив поріг Чаплинської народної школи. Вчився залюбки, хоча й постійно терпів матеріальну скруту. Енергійний, дотепний, гострий на язик хлопчик став душею товариства. На здібного учня відразу ж звернули уваги й наставники. Під час канікул наймитував. Якийсь час жив в родині народного вчителя – няньчив дітей.
А після закінчення початкової школи чаплинські вчителі, зібравши в складчину близько сотні карбованців, відвозять надзвичайно обдарованого вихованця в Олешківське1 міське училище.
Ні даху над головою, ні шматка хліба. А як же хочеться вчитися! Найзаповітніша мрія – вступити до Петербурзького університету. Але ж для цього потрібно мати документ про середню освіту. Без засобів існування, голодний Куліш у першій половині 1914 року пробирається на Кавказ і екстерном складає запаморочливі, як він казав, екзамени на атестат зрілості.
Замість омріяного університету – фронт. Розпочалася перша світова війна Куліша призивають в армію, посилають в Одеську школу прапорщиків. Невдовзі молодого офіцера відправляють в окопи передової лінії. Протягом 1915-1917 років побував на віленському та волинському фронтах, був кілька разів поранений.
Повернувшись на початку 1918 року в Олешки, Микола Куліш поринув у вир громадсько-політичного життя. Був призначений головою першої міської Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів.
Олешки захопили гетьманські війська. До їх рук потрапив і Куліш. П’ять місяців ув’язнення – визволило Миколу Гуровича народне повстання. І знову активна революційна діяльність. Які посади тільки не доводилось обіймати: і члена повітового виконкому, і завідувача народною освітою …
Наприкінці 1922 року Микола Гурович залишає містечко своєї юності, переїжджає в Одесу, де з 1924 року працює завідувачем губернського відділу соцвиху.
Влітку 1919 року Микола Куліш вступає до КП(б)У. Від травня до червня – член Дніпровського виконкому й завідувач відділом народної освіти. Під час другого наступу Денікіна разом із Червоною Армією "з боями відступає на північ України, але, не бажаючи опинитися на еміграції в Росії, іде в денікінське запілля".
У червні 1924 року Куліш завершив роботу над першим варіантом п’єси "97".
Роботу над комедією "Мина Мазайло" Микола Куліш завершив наприкінці 1928 року. Після Нового року рукопис прочитав у театрі "Березіль". Режисер Лесь Курбас й актори були в захопленні. Ніхто в багатонаціональній літературі ще так нещадно не оголював й не висміював задавлені пухлини зловісного, войовниче наступального великодержавного шовінізму.
Популярність Куліша-драматурга зростала. 22 березня 1929 року прем’єра комедії "Мина Мазайло" відбулась у Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка. Й місяця не минуло – світло рампи п’єса побачила у славетному "Березолі". Через п’ять днів її вже грають франківці. Того ж 1929 року комедія ставиться в театрах Одеси, Вінниці, Херсона, Житомира, Маріуполя…
Коли ж розпочалися сталінські репресії, Микола Куліш був репресований. Спершу виключений з лав Комуністичної партії. Обгрунтування: "за те, що писав антипартійні націоналістичні п’єси". 8 грудня 1934 року під час похоронку Івана Дніпровського був заарештований на вулиці. Крім "участі" у міфічній групі "терористів", Кулішеві ще приписувалося членство в ОУН.
Разом з великою групою "націоналістів" драматург потрапив на Соловки. Вирок: десять років ув’язнення. Тримали Миколу Гуровича в спецізоляторі як особливо політично небезпечного злочинця.