Що означало прізвище галайда яке надано м.залізняком яремі

Ярема Галайда — народний месник. (Коли настав час народного виступу, Ярема йде в перших лавах повстанців. Захоплений хвилею повстання, цей сирота убогий стає героєм, захисником потоптаних прав, непримиренним ворогом панів.)

Ван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — сказав Млксим.Для нього неволя гірша від смерті. Він мучився в кайданах біля рідної догораючої хати, душився димом, «ланцюги тиснуть його, мов залізні, холодні злюки… висисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку». Тугар Вовк пропонує, напівживому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді йому буде хороше життя. Палкий патріот своєї землі говорить, що краще вмерти, ніж «рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя. Не про свою долю, а про долю свого краю і народу піклувався Максим.І повернення юнака було великою радістю для всієї громади. Його зустріли як безстрашного воїна-переможця, хороброго захисника, патріота, який понад усе вважав єдність і процвітання народу. В образі Максима Беркута І. Франко втілив свій ідеал справді вільної людини.

На уроці укр.літ.ми вивчали твір І.С.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім'я".Цей твір є "найкращою оздобою українського письменства". 
 Сім'я Кайдашів живе у постійних сварках, бійках -навіть через дрібниці.Не минає і дня без нової сварки.У ці їхні сварки втягуються навіть малі діти і собаки.Найкраще їхня сварка описана у цьому уривку , де автор використовує високий епічний стиль:" Не чорна хмараз синього моря наступала то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину.Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха,а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти."
Навіть добра, ніжна і чуйна Мелашка з часом переймає звички, грубість, лайливу мовущо існувала в сім'ї Кайдашів.Наприклад коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка їй відповідає:"Брешеш, брешеш, як стара собака.Та й брехати добре не вмієш.У тебе до того розуму та хисту нема".
Причинами їхніх постійних сварок є соціальний лад, егоїзм. І можливо сім'ї жили б так і далі але автор дає нам надію, доказуючи те що жити без частих сварок можливо.