Яка роль митця в суспільстві? аналізи творів (мені однаково, хотіла б я піснею стати, давня казка)

 ДАВНЯ ВЕСНА Тема: Відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.

Ідея: Возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.

Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.

Жанр: Пейзажна лірика. Композиція.

Експозиція: «була весна...».

Зав'язка: Хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. Кульмінація: Радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.

Розв'язка: Вдячність поетеси весні за її дарунок. Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі.

Дана поезія написана під час хвороби поетеси.  ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ..Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.

Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.

Жанр: лірична сповідь. Художні особливості поезії:

Епітети: «ясна хвилина, “ясні зорі”», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»;

Метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунами мрії»;

Повтори: «ясніші... яснії», «гучніше... гучне», «мої...», «моє...»;

Порівняння: «Ясніші, ніж зорі яснії»; «Гучніші, ніж море гучне».  ДАВНЯ КАЗКА Тема: Зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.

Ідея: Уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

Основна думка: У пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Жанр: Ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.)

Композиція: Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: Знайомство з поетом. Зав'язка: Зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: Конфлікт між Бертольдом і поетом. Розв'язка: Довічне ув'язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії».  «Мені однаково, чи буду…» аналіз  Рік написання: 1847 Літературний рід: Лірика. Жанр «Мені однаково»: Ліричний вірш (медитація). Вид лірики: Громадянська (медитативна). Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьків­щину. Віршовий розмір «Мені однаково» — ямб. Тема «Мені однаково»: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю. Ідея «Мені однаково»: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.  Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу. Художні засоби «Мені однаково, чи буду…» Епітети — люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора — злії люди Україну присплять, оксиморон — Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі Композиція «Мені однаково, чи буду…» Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків — друга. Побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та. «Мені однаково, чи буду…» ідейно-художній аналіз Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави

Всесильний магнат Потоцький знущався не лише з селян, а й з небагатих шляхтичів. Особливо ненавидів євреїв. Дав одному чужому гріш і наказав кукати на дереві, а тоді вистрілив, сказав, що думав, що то зозуля. А щоби інший пан не злився, навантажив цілий віз своїми євреями та й відіслав до нього. Коли йому сподобалася одна непокірна селянка, спочатку наказав намалювати її портрет, а тоді вбив, щоби не дісталася нікому.

У володіннях Потоцького жив небагатий шляхтич Кондратович. Економ вигнав його з власної землі. Кондратович пішов шукати правди у Потоцького. При зустрічі вельможний магнат спитав, чи має шляхтич голку. Голки не було. Тоді Потоцький показав, що у нього на рукаві завжди є голка з ниткою, і наказав відшмагати шляхтича. Кондратович вирішив відомстити. Родич розповів йому, що Потоцький щотижня в одязі жебрака ходить до віддаленої каплички молитися. Кондратович підстеріг його, вдав, що не впізнає, й спитав, чи той має голку. Голки тоді при графові не було. Кондратович шмагав його й приказував, що так його вчив сам вельможний Потоцький.

Наступного дня Кондратовича покликали до графа, і Потоцький його нагородив. Повернувшись до свого дому, Кондратович так само покарав економа, бо у нього теж не було голки. Коли економ прийшов скаржитися до Потоцького, той наказав заплатити Кондратовичу, бо він хороший учень.

Так Кондратович покарав не одного посіпаку, кожного разу кажучи, що то його вчив сам Потоцький.

Объяснение:

Полонені німці зводили будинки у зруйнованому ними місті. Серед німців був Фрідріх. Він розкопав невеличку клумбу, обгородив її і посіяв нагідки. Діти знищили цю клумбу і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою. Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси. Коли Фрідріх тяжко був хворий,вiн,нажаль,закінчив життя самогубством. Як згадка про нього, на вулиці у зимову пору розцвів ногіток, а у стіні будинку, який зводили полонені німці, в рукавиці була знайдена фотокартка з двома дівчатками. Вона належала Фрідріху.