План до твору "в бур'янах" (степан васильченко)

1.Двi недолi

2.Народження Тараса

3.Всi на роботу

4.Розповiдь баби

5.Катря за няньку

6.Дитина серед ромашок

7.Дитяче бурлукування 

8.Бур'ян та творча уява Тараса

9.Нема хлопця

10.Чумаки

11.Хлопець знайшовся

12.До чумакiв

13.Розмова сусiдiв 

Неоднозначне питання. У житті головного героя сталася драматична подія - померла рідна дитина. Тепер він дивиться на свої меблі наче не своїми очима. Він нібито змирився з цим, та водночас його не відпускає відчуття страшного болю за свою донечку. Батько метається, як поранений звір загнаний у клітку. Зі сльозами на очах він тримає в руках зелену чашку, яка стає єдиним атрибутом зняття інтенції божевілля. Чоловік заспокоює свою дружину, наголошуючи на тому, що в них ще народяться здорові діти. Це підлість зболеної душі і жорстокої пам'яті.
Батько мотивується виключно традицією, звичаями, морально-етичними нормами, власним емоційним ставленням до світу (і тут він належить сам собі). Суто особисте - це неусвідомленість ситуації, свого роду певна обмеженість своєї волі. Батько, як художник, відчуває неспівмірність людського і творчого. І саме це штовхає на аморальні кроки чоловіка, який, бачачи безвихідь ситуації, вибачливо звертається до своєї померлої доньки. Тобто, його одержимість, бажання пізнати життя у всій його повноті, його візуальна стратегія взяли гору над батьківським почуттям

1. Олівер Твіст - хлопець, який пережив багато негараздів та невдач, його оточували злі люди, але він не піддався й не став таким же. Все це наголошує на те, що у Олівера неабияка сила духу.
2. Чарльз Діккенс зобразив кримінальний світ Лондона дуже реалістично, адже злочинна банда Фейгіна змальована не лише в усій побутовій конкретності своєї діяльності, а й з неабиякою глибиною психологічного розкриття характерів її членів. Письменник тонко відчував тенденцію романтизму до ідеалізації, «лакування» образів розбійників, зображення їх у прикрашеному вигляді. Варто визнати, що у формуванні такої традиції певну роль відіграла ідеалізація образу так званого «благородного розбійника» ще у фольклорі. Для народу такий образ був хоча й примарною, але чи не єдиною надією на справедливе покарання злочинних можновладців і багатіїв.