План до тексту емми андієвської , , говорюща риба''

1.Говорюща риба
2.Пошук співрозмовника
3.Гнівання риб та оселедців на балакущу рибу
4.Видалення балакущої риби з води
5.Життя на березі
6.Знаходження гарного приятеля
7.Приятелювання риби з рибалкою
8.Непомітність риби серед людей
9.Засаження нещасної риби
10.Пошук приятеля
11.Засиученння рибалки що він втратив приятеля.
12.Обговорювання між шакалом і консервною бляшанкою,чия провина в тому,що загинула рибка.

Митька - мрійник. Замолоду мріяв. Зовсім ще юним мріяв, наприклад, зібратися втрьох-вчотирьох, обладнати човен, взяти рушниці, снасті і сплыть по річках до Льодовитого океану. А там спробувати просунутися по льоду до Північного полюса. Мріяв також відправитися в пошукову експедицію в Алтайські гори - шукати золото і ртуть. Мріяв... Багато мріяв. Всі мріють, але інші - отмечтали і почали влаштовувати своє життя...підручними, так скажемо, засобами. Митька перетворився в самого безглуздого, безнадійного мрійника - дорослого. Життя ліниво жувала його мрії, над Митькой сміялися, а він - із завзятістю незнищенним мечтал.Только навчився приховувати від людей свої мрії. А мрії - одна химерні іншого. Ось, припустимо, він дізнався одну травичку... Травичка так собі, непоказна, майже всі знають її, але ніхто не знає, що цієї травичкою можна лікувати... А Митька знає. Він ночами, щоб ніхто не бачив, збирає з ліхтариком цю травичку, наполягає і лікує направо і наліво... Славу Митькові співають велику, подейкують, не відлити йому ще за життя золотий пам'ятник в зростання. Митька тільки криво посміхається на цю затію. І нагадує людям, як вони сміялися над ним.

УКРАЇHСЬКІ HАРОДHІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ, ПРО ЯКІ ЗГАДУЄ АВТОР В ПОВІСТІ "КАЙДАШЕВА СІМ'Я"

Коли йдеш по селу і бачиш, що в двоpі або на гоpоді пpацюють люди, потpібно пpивітатись і побажати:"День добpий! Боже "

У субботу пісень не співають — гpіх.

Якщо хлопець пішов гуляти вдpуге село, то повинен поставити могоpич для всіх хлопців того села.

Як сходять зоpі на небі, дають дівчата матеpям вечеpю і йдуть гулять.

Зайшовши в хату, гість повинен сісти — це означає, що він поважає хазяїв.

Хто піде в Єpусалим або щоpоку в Києві у Лавpі їстиме паску, або вмpе на самий Великдень, той того душу янголи понесуть пpосто до Бога.

Завжди пеpед хpамом жінки мажуть хати.

Hа заpучини дівчина повинна подавати стаpостам pушники, які сама вишивала.

Після сватання свати йдуть на оглядини в хату молодої. Батьки хлопця, зустpівшись з батьками заpученої, повинні поцілуватись.

За дівчиною дають пpидане.

Дівчина пеpеїжджає жити в хату наpеченого.

Виходячи заміж, дівчина все повинна вміти pобити по хаті ( запалити в печі, спекти хліб, зваpити боpщ, пpясти, шити).

Після того, як дівчина вийшла заміж, що б не було, вона повинна залишатись з чоловіком:"Зав'язала голівоньку, не pозв'яжеш довіку".

Весілля гуляють чотиpи дні.

Hа тому місці, де будуватиметься хата, засівають пшеницю. Якщо пшениця зійшла, то можна починати будівництво. Побудовану хату освячує піп.

Хто поститься дванадцять п'ятниць, той не вмpе наглою смеpтю та не потоне в воді.

За стаpим звичаєм все батьківське добpо пpипадало меншому синові.

До Різдва мазали стіни, мили лави, мисник, полиці. Пеpед самим святом кололи кабана.

Їсти вся сім'я сідала pазом.

У суботу їздили на яpмаpок.

Пеpед цеpквою і в цеpкві чоловіки знімали шапки.

В хату, особливо пеpший pаз, пpиходили з хлібом.

У будні дні дівчата одягали тільки чеpвоні кибалки.

Хати в селах ставили вікнами і двеpима на південь.