Чому на ваш погляд герої твору "дорогою ціною" долаючи впродовж життя всілякі труднощі, так і не зазнали щастя? яка в цьому причина? 88 .

На мою думку герої твору "Дорогою ціною" незазнали Щастя тому, що Остап і Соломія вже не здатні були терпіти муки кріпатства. Вони втекли шукаючи кращу долю разом, але Щастя не знайшло їх. Соломія робила все, щоб врятувати свого коханого Остапа. За це сама поплатилася життям. Вона померла у шумних, холодних водах Дунаю. А Остап так і жив розказуючи всім про свою кохану Соломію, та її безмежну любов до нього. З надією зустрітися з нею хоча там на небесах, бути щасливим. І лише там ррзлучити їх вже ніхто не зможе.

Остап і андрій — сини головного героя повісті м. гоголя "тарас бульба". вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. навчалися у київській академії. остап ледь не з дитинства мріяв про запорізьку січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. за вдачею він був суворим, не прощав образ. батькові на його глузування сказав: "за образу не подивлюся і не зважу ні на кого".андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. ніжнішим він був і до матері. одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.коли тарас бульба привіз своїх синів на запорізьку січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. і влучно стріляли в ціль, перепливали дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської польщі. "за один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. а старому тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під дубно обрали курінним. загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.

Олександра Булах народилася 21 травня 1952 року в селі Петриківці Царичанського району на Дніпропетровщині. Навчалася в українській школі-інтернаті № 5, закінчила українську школу-інтернат № 1 м. Дніпропетровська. Працювала швачкою, різноробочою на заводі. У 1976 році з відзнакою закінчила романо-германське відділення (стаціонар) філологічного факультету Дніпропетровського державного університету та аспірантуру при кафедрі німецької мови ДГУ. Спеціальність — філолог-германіст. Автор кандидатської дисертації з германістики. Тривалий час викладала на кафедрі німецької мови ДГУ й на кафедрі іноземних мов Дніпропетровського металургійного інституту. Закінчила курси гідів-перекладачів (1998). У 1989—1999 працювала перекладачем в Україні, ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. У 1994—1995 роках проживала в Західному Берліні.

Член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України.

У 2002—2012 роках — голова правління Дніпропетровської обласної письменницької організації НСПУ, член Ради та член Президії НСПУ (Київ). Квітень 2012 — квітень 2013 рр. — завідувач літературною частиною Дніпропетровській Філармонії.

З 2013 р. — провідний фахівець Центру культури української мови ім. Олеся Гончара Національного Гірничого університету.

Член Всеукраїнського Жіночого товариства імені Олени Теліги.

Заступник голови Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської ГО Українсько-австрійське товариство «Галіція».

Член Всеукраїнської громадської організації німців «Відродження».

Член громадської організації «Петриківське земляцтво».

Объяснение:

МОГУ ЕЩЁ ДОБАВИТЬ если нужно