"будущее украины . защита родины саященное обязательство каждого "

  Принято было считать, что 23 февраля 1918 года отряды Красной гвардии одержали свои первые победы под Псковом и Нарвой над регулярными войсками кайзеровской Германии. Вот эти первые победы и стали «днем рождения Красной Армии».  В 1922 году эта дата была официально объявлена Днем Красной Армии. Позднее с в 1946 году 23 февраля ежегодно отмечался в СССР как всенародный праздник — День Советской Армии и Военно-Морского Флота. После распада Советского Союза дата была переименована в День защитника Отечества
.
        Защита Отечества всегда считалась высшей обязанностью и священным долгом человека. Во все времена для каждого народа, беззаветно любящего родную землю, не было, нет и не будет ничего дороже Отчизны. “Быть человеком – значит быть патриотом”, – так ставили вопрос лучшие люди Земли в и настоящем. Ещё в древних летописях сказано: “Лучше на родной земле костьми лечь, чем на чужбине в почёте быть”.

1-А   2-В   3-Б   4-Г   5-В   6-В

7. Химерна проза - піджанр прози, у якому розповідається про неймовірні події, де реальне поєднується з фантастичним, умовним; засоби іронії, гротеску, театральності — з елементами фольклорної та міфологічної поетики. У «химерних» творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі та Саме такі метаморфози відбуваються з героями творів В.Дрозди і Ю.Винничука.

8. Юрій Винничук «Місце для дракона». Проблематика твору: роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви», відповідальність кожного за власні вчинки й моральність суспільства. Життя без розчарувань так само неможливе, як без любові та вірності. Але до чого ж дивне сусідство: дружба — і підступ, відданість — і зрада.

9. Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, “як усі”. Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

Риси коня Шептала: покірний, роботящий, пишається своїм походженням, любить волю, здатний до критичного мислення, поважає Степана

Объяснение:

Мати розповідала Шепталові про гордих білих коней.

Цитата "Шептало спинився, нашорошив вуха і сторожко скосив очі. Він був сам-самісінький на всю луку. Мовчала трава.. Білий кінь сп"яніло заіржав, не в силі стримувати буйної радості.

З підручника: Щоб говорити про проблемні втрати індивідуальності людини в тогочасному суспільстві.. донести свої думки до читачів автор зміг,створивши алегоричний твір про білого коня.

Цитата: Єдине, на що пустельник ніяк не хотів погодитись, це навчить дракона грамоти.

Цитата:  Пустельник витер долонею мокре обличчя: Я казав: не від нього зло... Воно в нас самих.

           Пропоную охарактеризувати образи Вітьки Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий б:

           Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.

           Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками.  Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».

           Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.