Написати порівняльна характеристику павлуші і яви

Ява і павлуша дуже схожі - обоє вони кмітливі та розумні, активні та грайливі; хлопці - фантазери та халамидники.павлуша дуже серйозний та відповідальний, він завжди готовий .в той же час, іван-ява теж буває таким - він сумлінно готується до перездачі іспиту з української мови.в цілому, хлопці - звичайні діти, які полюбляють пригоди та різноманітні витівки.

Герасим Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за ко­жною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав  чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."

Остап був хоробрий у бою, але в той же час і обачний. Він умів знайти вихід із скрутного становища, притому з користю для своїх. Навіть прискіпливий Тарас Бульба подейкували: «О, так цей буде з часом добрий полковник! Їй-богу, буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне! » Андрій же летів у бій, не відчуваючи нічого. Його одурманювали свист куль, блиск шабель, брязкіт зброї. Він мчав з шаленою хоробрістю, і, де не зміг би перемогти старий козак, він виходив переможцем. І про молодшого сина Тарас говорив: «І це добрий, ворог б його не взяв, вояка; НЕ Остап, а добрий, добрий вояка ».