Написать твиір на тему "психологічне трктування вічних проблем людини і землі, злочіну і кари в повісті "земля".

У творі земля порушено одвічні проблеми.Батьки і діти.Ставлення до землі.

Чіпка з самого дитинства таїв в серці образу на всіх. Він був злим , але завжди прагнув правди. Чіпка не міг змиритися з тяжкою кріпацькою долею. Він хотів провчити всіх панів за їхню ненажерливість ,через яку страждають прості люди. Чіпка був щасливий до того , як у нього забрали землю яка була єдиною годувальницею для сім'ї. Після цього і після двох років безплатної праці на панів йому і всім кріпакам вірвався терпець. Люди почали бунтували Чіпка був одним з ініціаторів цього бунту , він не міг терпіти цю несправедливість. Але після того , як москалі почали бити всіх бунтуючих, решту це налякало і вони почали тікати в різні боки . Чіпці тоді дісталося найбільше. Наступного разу Чіпка хоче вибиратися в станові йому і тут не щастить. Пани довідавшись що він убивця відсилають його в Сибір. Чіпка шукав правду, але не судилося йому її знайти .

Мої коломийки! Емір Рибак.

Ці коломийки вас вітають,
Настрій, та радість несуть!
Гумор, жарти – вони мають,
В нас вони не пропадуть!

Коломийки, мої коломийки,
Від вас добре бажання настане!
Заспіваймо їх всі, і гуцули, і бойки,
Нехай тоді наша відрада росте!

З репом я вже попрощався,
Другі – хай його складуть!
З ритмом, римою, уладнався,
Хай ці строки бадьорість дають!

Ой, співали дівчиноньки,
Зачаровані чудним лісом,
Де літали білі голубоньки,
Приручені старим бісом.

Люди гроші заробляли –
Різали смереки, граби, дуби.
Це річкам стало не до вподоби –
Людей повінню вони прокляли!

І тим хто гроші крав,
На дорогах, дамбах, мостах,
Без сорому, поправши – страх,
То Бог повінь за це послав!

Чимало людей буйно поплатились,
Не Богу – долару, гривні молились!

Гой – я, на високій полонині,
Білі вівці – пасуться по плаю!
І весілля, як не буде нині,
То з дівчатами, я ще погуляю!

Ой, сидів орел на косогорі,
Мені з милою жарко у полі!
Той орел в'є гніздо на горі,
Я ж кохаю милу в стодолі!

Сонце піднялося високо,
На небі хмар не має ніде!
Що за чоловіка там видно?
То Гнат косити вже йде!

Ой і людяний наш Гнат,
Покоси ранкові ще не стоять!
Випити чарку, на це він мастак,
Очі від цього так і блищать!

Обіцянки любить роздавати,
Що не виштовхнеш із хати!
І загадку легше відгадати,
Чим із Гнатом справи мати!

Скромний Гнат, неначе гість,
Хоч тепер і релігійний піст,
В комірчині шмат сала їсть,
Батько взнає – видере хвіст!

І хто взнає цього Гната,
Не беріть у друзі цього брата!

Дмитро добре носом чує,
Що на кухні там шкварчить,
Ще здалеку – він почує,
І на шкварки – прибіжить!

От і сонце сходить, і палить,
Гриць – досі горілиць лежить,
Галя милому варенички варить,
Він за дзиґарем не стежить!

Чує чоловік – кукурудза тріщить,
Там хтось – смагліє горілиць,
І на сонці – кумів зад блистить,
Ой, поб'є їх добре – зараз Гриць!

От йшов Гриць – з вечорниць,
Чує, хтось стогне, щось скрипить!
Ці звуки було чути з теплиць,
Кум кумі прийшов розсаду полить!

Кума – кума так вдома чекала,
Все їсти, ще й пити наладнала,
І диванчик вчасно розіслала,
Що старий проснеться – не знала!

Ой, лишенько, що то гуркотить,
Разом з відрами униз летить,
Хто – то кума з ґанку котить,
Той – ногами хутко тупотить!

В лісі довго ми гриби збирали,
Скрізь – під всякими кущами,
І кожний гриб руками брали,
Дівчата – не ходіть самі корчами!

На весіллі я так танцювала,
Що втоми назавше не знала!
Із Москви я нині завітала,
Мати хоче поміч, я баю – устала!

Я до кума нині – не ходила,
Най би його трасті взяла!
Вареники – милому варила,
Бо з кумом гріх би зробила!

Коломийки що появились у мене,
Співають не тільки у Львові
Який будували із нами вірмени,
Бо їх співають – на рідній мові!