На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Аналіз вірша вороного "іванові франкові". тема, ідея, худ. засоби та ін.
Назва: "Іванові Франкові"
Автор: Микола Вороний
Тема: роздуми автора над питанням справжньої літератури.
Ідея: важливо залишатися людиною цілісною, гармонійною.
Епітети: скажений шал, невгамоване сумління, противні сили, гостра криця, велетень могучий, меч блискучий, страшні, тяжкі удари, таємні чари, грізний удар, чуття свобідні, щирі, святоблива ліра
Порівняння: влучна, як з неба блискавиця; стають, немовби теж до бою.
Антитеза: велетень-гнобитель/геній-визволитель.
Оклики: О, ні!
Риторичні запитання: Чи від ударів ухилятись? Та чи ж грізний удар обуха/Там, де буяє творчість духа? Хто кликав їх? Чого їм треба? Чи хробакам потрібно неба?
Повтори: Життя брудне, життя нікчемне.
Звертання: друже мій.
Анафора: В ній всі краси кольори сяють, / В ній всі чуття і змисли грають!..