Розкрийтe тeму “людина і природа в повісті м. коцюбинського“тіні забутих прeдків””

Людина завжди прагне гармонії з природою.Але іноді це неможливо бо кожен підсвідомо відчуває загрозу та небезпеку

"Енеїду" Котляревсьокого по праву називають енциклопедією українських старожитностей. Так, у поемі зображено представників різних станів українського суспільства, народні звичаї й обряди, селянський і панський побут, міфи, легенди і вірування українців. Розповідь про троянців, карфагенян, сицилійців, рутульців, олімпійців-богів несе на собі ознаки українського колориту. Наші славні діди співали пісень про Сагайдачного та Січ, палили роменський тютюнець, носили шапки з решетилівських смушків. Вони виросли на українській землі, зокрема на Лівобережжі, про що свідчать назви населених пунктів у творі: Полтава, Опішня, Решетилівка, Лубни, Гадяч. У ватазі Енея ми натрапляємо і на українські імена: Педька, Терешка, Панька, Охріма, Леська, Олешка, Пархома тощо.Котляревський зумів зберегти у поемі дух козацької незалежності і це забезпечило їй неповторну й національну самобутність. У творі описані українські страви: галушки, лемішку, куліш; напої: сливянка, мед, горілка, сирівець, пиво. Зображено і український одяг (спідниця, запаска, очіпок), і народні ігри: журавель, хрещик, Панас, жгут. Цікаво, що Котляревський описав і вечорниці в пеклі, місцем яких була сільська хата. Там дівчата пряли, вишивали, розповідали казки, співали тощо. Вечорниці - це своєрідний університет культури на селі, де виблискує скарбниця людської мудрості. На вечорницях часто єдналися молоде українське подружжя.

Відповідь:

1.а

2.а

3.б,в

4.б

5.в

6. б

7. в

8. г

9. не допетрала запитання, фотки немає?

10. а - 1; б - 3; в - 2

11. а - 4; б -1;  г -3; д - 2

12. з-під - з кількох непохідних;

край - похідний від іменника

біля - непохідний

наприкінці - похідний від прислівника

13. Проте - однак; дарма що - незважаючи на те що; тому що - бо, адже;

14. На городі ріс кущ барвінку. Здавалось, що він і зимою зеленіє, коли

танули сніги, то на світ пробивалось його цупке зелене листя, не змучене  холодом, не скалічене морозом. А  повітря ставало по-материнськи м ′яким та лагідним, то барвінок зацвітав так, наче небо бризнуло на землю  живою своєю блакиттю.

Пояснення: