Цитатна характеристика савка беркута , юлька, стефка, лілі з твору "шпага славка беркута".

Іван Якович Франко, велет української культури, все життя виявляв гарячий, непідробний інтерес до історії вселюдської та національної, української. Серед його здобутків у цій царині слід передусім згадати повість «Захар Беркут» («Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці» — такий підзаголовок дав сам автор), воістину класичний твір, в котрому рідкісна здатність Франка поєднувати в єдиний, органічний, нероздільний сплав «злободенну» насущну політику та чарівно-поетичну, заклично-сонячну романтику (і все це — на суворій основі реалістичного відтворення історії, попри щедре використання народних легенд, міфів, переказів сивої давнини) була втілена справді блискуче.

В історичній повісті І. Франка «Захар Беркут» змальовується, як жителі гірського села Тухля зуміли не лише зупинити багатотисячне монгольське військо, а й знищити його. У цьому їм до мужність, згуртованість, кмітливість і навіть сама природа рідного краю. Заради перемоги над ворогом Захар Беркут пожертвував життям сина, і лише щасливий випадок урятував його. Готовий до самопожертви заради батьківщини й Максим Беркут. Мирослава, відмовившись від батька-зрадника, стає на бік справедливості. Твір закінчується щасливо й дає добрий урок нащадкам, які часто забувають, що громада — велика сила і що щастя кожного залежить від свободи вітчизни.

Павлусь–це головний герой оповідання О. Стороженка "Скарб". Він був байдужим до всього, його не цікавило те, що відбувається навколо. Павлусь лінивий, але не бідний. Батьки після смерті залишили йому великий спадок. В нього було все про що можна тільки мріяти: і гроші, і велике господарство, і поля. Але він лінився навіть оглянути те все, за господарством і за самим Павлусем доглядали наймит і наймичка.

В Павлуся було все необхідне для заможного життя, але в нього не було справжнього багатства–душевного.