Наскільки важливим є дотримання правил співжиття в суспільстві?

Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім*ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника. Взагалі, уважне ставлення до людей є запорукою того, щоб стати своїм у будь-якому товаристві. Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам*ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.

Оповідання «Лось» присвячене проблемам моралі. Таким поняттям, як добро і зло, чуйність та бездушність тощо. Герої оповідання — два хлопчики, які рятують лісову тварину від загибелі.

Лось потрапив до заповідника тайги. Це був великий звір з розложистими рогами, схожими на кущ, з якого облетіло листя. Лось звик до людей. У заповіднику йому нічого не загрожувало. Люди підгодовували лося. Більш за все звір любив зустрічати вранішню зорю, і тоді здавалося, що лось розуміє всі найпотаємніші таємниці природи.

Одного разу трапилося нещастя. Лось прийшов до ополонки, щоб утамувати спрагу, але лід тріснув. Звір опинився в холодній крижаній каші й не міг вибратися на берег. Випадковими свідками цього були хлопчики-брати.

Побачивши, що лось знаходиться в небезпеці, вони почали рубати лід сокирою, щоб прокласти звірові рятівний шлях. Хлопцям було дуже боязко на льоду, але вони не вагалися. Аж ось лось вибрався на берег. Діти були щасливі. Раптом пролунав постріл, і вбитий лось упав. Хлопці були збентежені: хто це зробив, який нелюд? Сльози наверталися на очі. За кілька хвилин з'явився дядько хлопців, який застрелив лося. Мисливець був радий: не кожного дня вдається заполювати таку тварину! Вкрай обурені хлопці почали казати дядькові, що він злочинець. На жаль, дядько не зрозумів, що звір, як і людина, має почуття й думки і насамперед потребує захисту. Дядько, намагаючись викликати прихильність хлопців, запропонував їм м'ясо та роги лісового красеня. Брати не прийняли такої винагороди за мовчання. Щоб не бути співучасниками кривавого злочину, хлопці вирішили заявити про нього охороні заповідника.

На прикладі цих хлопців письменник показав дійсну чистоту душі, щедрість серця. Звичайно, хлопці врятували б не тільки лося, але й людину, оселю. Навіть рідну землю вони рятували б без вагань.

Объяснение:

Людство уже не одне тисячоліття хвилюють питання про те, кого можна назвати справжньою Людиною і як нею стати. Питання важкі, але пошуки на них стимулюють особистість до досконалості.

На мою думку, Людиною може називатися лише той, хто за будь-яких ситуацій прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом, бути вірним своєму вибору, не втрачати почуття гідності, робити добрі справи, не хизуючись цим.

Деякі люди люблять власні недоліки пояснювати

недосконалістю світу. Але ж у кожного з нас завжди є вибір. Слід пам’ятати слова відомого американського письменника О. Генрі: “Треба прагнути бути людиною, незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу”.

Ця тема неодноразово порушувалася в літературі. Власне, художня література багато робить для того, щоб виховати із особистості справжню людину. Цікавим є вірш англійського письменника Р. Кіплінга “Якщо…”.

Автор поезії розглядає багато морально-етичних проблем і дає поради, як саме слід виховувати особистість. Р. Кіплінг пише:

Як зможеш все віддати без остатку,

Без жалю все поставити

на стіл, –

Програвшися ж, почати бій спочатку,

В мовчанні гордім втрату цю знести.

А ще слід бути порядним і скромним незалежно від посади, яку ти обіймаєш, оптимістом, вперто йти до поставленої мети, не шкодуючи сил і часу.

Хай час біжить! Невтомний біг хвилини

Ущерть наповнить смислом ти зумій!

Тоді я зможу мовить: ти – Людина,

Твоя – Земля і все, що є на ній.

Так, жити за такими нормами дуже важко. Але головне – мати бажання чинити саме так. Тож вибір Залишається за кожним із нас.