Мій улюблений герой 5-6 предложеній

Ну так раді прикола.

Люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. Їхні імена передаються з покоління до покоління, обростаючи легендами. Вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. Із давніх давен існувала в Україні кащка про Микиту Кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. За мотивами цієї казки О. Олесь і написав свій твір. З усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся Микита Кожум’яка. Він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. Тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців Києва від Змія лютого і врятувати Князівну. Князь і Княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати Змієві свою єдину доньку. А ще Князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…? На плечі Князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. Він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб!» Але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із Змієм. І лише простий кожум’яка Микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. Найдраматичнішим епізодом твору був двобій Микити із Змієм, за яким гали усі мешканці Києва. Звичайно, Микита переміг і звільнив Князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога.

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав:

«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.

Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».

Із словами Реріха перегукуються слова діячів української , культури. І, можливо, саме сьогодні, у наш тяжкий час, коли зовсім поруч під кулями і снарядами гинуть діти та жінки, а думки людей зайняті не вічними істинами, а пошуком шматка хліба, варто прислухатися до закликів берегти, плекати красу, культ якої є однією з найхарактерніших рис, притаманних нашій національній культурі.

«Що ж говорити про місце краси в нашій духовності, в нашій творчості, в нашім побуті? Це річ настільки очевидна, що не вимагає обговорення. Чи візьмемо наші вишивки, чи наші писанки, чи наш народний стрій, чи пісню, чи хату, чи — донедавна ще мережані ярма для волів, а ще й досі цяцьковані у гуцулів речі і приладдя — все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовід не підлягає сумніву і з огляду на його многовікову закоріненість, і з огляду на його форми, і з огляду на разючі, часом, аналогії.

У якого іншого з сучасних нам народів вживається, наприклад, слово «гарний» не в значенні лише «красний» (красивий — прим, авт.), а в значенні внутрішньої якости, добрости, вартости («гарна людина», «гарний врожай», «гарна пшениця»)? І коли пригадаємо собі античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття «калоскагатос», що одночасно означало комплекс «красного й доброго», знову ж напотикаємо праджерело тієї властивосте… наша етика таки зовсім по старогрецькому є органічно злита з нашою естетикою. «Негарний вчинок» або «негарне поступовання» — вирази, які свідчать, що естетика і тут є ніби критерієм етики».

(Є. Маланюк. «Нариси з історії нашої культури»)

«Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити».

Відповідь:

І. Таємниця лісового озера (розділ 4).

1. Відпочинок друзів на озері.

2. Василь прийшов миритися і приніс подарунок

3. Василь повідомляє про таємниче створіння.

4. Митькові приходить в голову неймовірна ідея.

ІІ. Хлопці починають своє розслідування (розділ 5)

1.  Мрії Митька

2. Сергій ганебно засинає на посту.

3. Митько змінює на посту Сергія, але теж засинає.

4. Таємничі сліди на піску.

5. Ще одна геніальна ідея Митька. Хлопці сідають за підручники з зоології.

ІІІ. Навчатися -це світло. (розділ 6)

1. Друзі стають активними читачами в місцевій бібліотеці.

2. Хлопці дізнаються багато нового і корисного.

3. Невідомого звіра вирішили назвати Митькозавром.

ІV. Як упіймати таємничого звіра (розділ 7)

1. Хлопці вирішили влаштувати пастку.

2. Вибір кандидатури для приманки.

3. Упіймати курку не так й легко.

4. Хлопці риють яму, влаштовуючи пастку.

5. У пастку замість таємничого звіра потрапляє  дід Трохим.

6. Операцію "Пастка для звіра" гучно провалено

V. Нічні жахіття (розділ 8)

1. Дивні і страшні звуки наповнюють нічний ліс

2. Сергій рятує Митька від  необдуманого кроку.

3. Сергієві наснився страшний сон.

VІ. Таємницю озера розгадано (розділ 9)

1. Митька не покидає надія прославитися і отримати медаль

2. Нарешті хлопцям вдалося побачити химеру, що живе у озері.

3. Митько атакує страшного звіра .

4. Страшило тоне, але кличе на до голосом Василя.

5. Митько рятує Василя з озера.

6. Таємницю страшного звіра розкрито.

7.  Василь у всьому зізнається і кепкує з хлопців.

8. Друзі дякують Василю за чудові канікули

Пояснення: