Треба написати байку про учнів які не хочуть вчитися. і на українській мові іі

Один хлопчик не дуже любив ходити в  школу, і тому вирішив втекти куди-небудь; взяв він хліб одяг і пішов , а батькам він нічого не сказав прийшов він у невідомі краї, і хотів він працювати, але всі люди казали що є лише одне місце де можна працювати. Це якась школа назва якої схожа на ту, що й та з якої він утік. Він прийшов туди, і коли він туди зайшов то він упізнав, що то його школа, але він був недостатньо розумним, щоб там працювати. Тоді хлопцю захотілося повернутися додому, і знову ходити у його рідну школуА мораль цієї байки така: що від школи не втечеш, і від розуму також.

На дітей завжди учитель, та давила,
Що в дома, на канікулах,
Вони нічого то робити не зхотять.
Не довго думали, рішили,
Нічого більше дітям не болтать
А діти, то не роблять, та не роблять,
Матусі всі за голову зхватились.
Пройшло все майже 30 років
І всі забули ті роки.
Нічого більше не робили.
Хто вижив-став бомжем, а інших все і не лишилось.
І школу згадувати бояться, життя на справі все пішло...

Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім’ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! КнигаВсеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.  

Доброго дня, шановний Всеволоде Зіновійовичу!

Ваш твір «Тореадори з Васюківки» зацікавив мене, викликав

щирий сміх з першої прочитаної мною сторінки!

Дана повість – це колоритне відображення безтурботного

життя дітей, захоплююче та цікаве. Виникало враження, що Ви вкладаєте в образи

Яви та Павлуші свої дитячі переживання та емоції – настільки вони яркі й

колоритні!

Я пережив масу емоцій разом з героями твору, відчував

радість й сум, стурбованість та впевненість у собі. Повість змінила мій світогляд,

погляди на життя, розкрила нові цінності у людських стосунках. А саме – щирість

у почуттях, відданість у дружбі.

Червоною лінією Вашої повісті, на мій погляд, є

твердження, що будь-які проблеми можна розрішити, не втрачаючи почуття гумору!

Вважаю, що даний твір слід прочитати й дорослим людям.

Із щирою повагою, (Ваше ім'я)