Напишити расказ про запорожье где я родился очи

Мой город – Запорожье

Раззадорил меня друг Sigur своим рассказом о родном Выборге, да и посчитал я, что пишем различные отзывы о дальних странах и городах, а о родных палестинах не можем написать. А ведь в родном городе Запорожье я прожил всю свою жизнь от рождения, отсутствовал только во время службы в Советской армии под славным городом на Неве и это был всего лишь год.

Как начать? Получается, если я родился 65 лет назад в Запорожье, то его история делится на две части до рождества (рождения моего) и после рождества. Ну, почти как у Христа.

Часть 1.История моего края до рождества (естественно моего).

Всем должно быть известно, что через нынешние запорожские земли очень много народов и цивилизаций. Еще от Геродота была известна страна Скифия, которая находилась в наших степях, она оставила множество курганов, каменных баб и других памяток старины. При раскопках курганов археологи находили золотые украшения, сбрую, оружие, по красоте сравнимое с греческими . Все это сейчас находится и в Петербурге, и в Москве, и что-то в Киеве. Через эти степи прокатилась волна гуннов, которые на равных сражались с Римской Империей. Далее – сарматы и другие кочевые народы.

Представьте необозримые ковыльные степи, трава по пояс, над степью запах полыни. Кусочки такой степи можно найти и сейчас на острове Хортица. Посреди этого Дикого поля течет могучий Днепр, который возле Запорожья протискивался между гранитных скал, разбивался о днепровские пороги и у острова Хортица разливался, успокаивал свои стремнины, берега его были в вековых дубравах, камыши, озерки, протоки, то, что сейчас называется Днепровскими плавнями. В плавнях несусветное количество птицы, в лесах – зверья, в ериках и озерах – рыбы .Это место еще называлось Великим Лугом.Днепровские плавни ниже Запорожья все изрезаны протоками,которые соединяют в плавнях озера.Что ни протока,то - старина,что ни озеро - легенда!Эти плавни можно назвать озерным краем.

Но вернемся к истории. Варяги вместе со славянами создают государство Киевская Русь, оно становится таким мощным, что начинает грозить Византийской империи, русичи осаждают неоднократно Константинополь и даже обкладывают его данью. Один из эпизодов помнит древняя Хортица. После удачного похода на Византию с богатой данью в Киев возвращался князь Святослав. Есть разные версии этого события, но по одной из них науськанные Византией печенеги окружили войско русичей в русле Старого Днепра возле Хортицы, разбили его, практически полностью уничтожив. Погиб и непобедимый до этого князь Святослав. На Хортице стоит об этом памятный знак, в парке у нас недавно установили ему памятник.

Недавно рыбак в этих местах на удочку вытянул русский меч тех времен,предполагают,что это меч Святослава или из ближней его дружины,сейчас в Киеве разбираются.Такая вот сенсация!

Государство Киевская Русь погибло от татаро-монгольского нашествия. Великий Луг, Дикое поле опустело, только отряды крымских татар иногда нарушали тишину этих мест.

В плавнях Днепра, на Хортице начинают собираться лихие ребята с Украины, России, из других мест, сейчас бы их назвали авантюристами, они объединяются, выбирают вожаков-атаманов. Так образуется Запорожская Сечь – вольная казацкая республика. Обо всем этом, о традициях казачества, их победах и поражениях можно узнать в музее Запорожского казачества, где кроме музея есть реконструированные курени, казачья церковь, защитные тыны казаков. Этот музей находится на Хортице. Там же можно посмотреть конный театр казаков (джигитовку и др.). Казаки производили набеги на селения Крымского ханства, выходили на своих лодках-чайках в Черное море, где наводили ужас на прибрежные крымские городки. Участвовали в войнах Богдана Хмельницкого, после воссоединения Украины с Россией воевали в российских войнах. Запорожская Сечь была разогнана императрицей Екатериной П, часть запорожских казаков ушла на Дунай, большая часть их по настоятельному 

. 

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення:

Головні герої: Федько, Толя, Стьопка, Льонька, Спірка, Гаврик, Іван (батько Федька), Іваниха.

Сюжет: Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати.»- за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкет, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому з ним спілкуватися з Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толик спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толіком на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв.