анализ стиха захочеш і будеш, на украинском

«Захочеш — і будеш» Ольжич аналіз вірша Вірш «Захочеш — і будеш» Олега Ольжича — дев’ятий із циклу «Незнаному Воякові», в якому поет безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення: «Захочеш — і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила». Ліричний герой у поезії «Захочеш і будеш» — безіменний, але сильний волею. «Захочеш — і будеш» композиція вірша Вірш можна поділити на 4 частини

І — Все в житті залежить від нас самих. ( Тільки доклавши власних зусиль, людина може побудувати щасливе майбутнє, бо часто вона не усвідомлює, наскільки багатим є її внутрішній світ, скільки фізичної сили приховує сила людського духу).
II —Справжнє, наповнене боротьбою життяне для слабких.( Це не означає — крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок).
III — Сумління -вічне мірило вчинків. (Автор називає сумління «невблаганним», адже ми можемо переконати оточуючих, що примусило нас порушити моральні принципи життя, але ми ніколи не зможемо переконати в цьому сумління, не зможемо примусити його замовкнути).
IV — Хвилини вибору і сумнівів. (Слід пам’ятати, що наші дії не можуть керуватись вседозволеністю, ми не можемо діяти за принципом «Ціль виправдовує засоби». Автор у наказовій формі переконує, що майже все в житті залежить від нас самих Це не просто собі поезія. Ні! В ній істина, яка допомагає повірити в себе. А віра у себе — то дуже важлива річ!).

Образ жінки завжди відігравав величезну роль в житті та свідомості людства. Прадавні слов'яни поклонялися жінці, як богині. Упродовж багатьох століть зверталися вони з піснями і молитвами до своєї святої захисниці, берегині — до матері чи просто жінки, увічнюючи її благословенне ім'я.

Іван Котляревський у своїй п'єсі "Наталка Полтавка", узагальнивши усі найкращі риси українок, жінок, що дарують щастя і любов, створів ідеальний образ головної героїні — дівчини Наталки. Образ цієї дівчини — ідеал національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня і внутрішня краса.

Наталка Полтавка постає перед читачем простою і чесною, роботящою і розумною дівчиною:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду, —

співає вона про себе. Для дівчини найбільшим багатством є "добре ім'я", це свідчить про її скромність і самоповагу. Із слів інших персонажів п'єси можна зробити висновки про ті прекрасні риси вдачі, якими наділена дівчина: доброта і чуйність, щирість і чесність. "Золото — не дівка!.. Кроми того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою...", — розповідає виборний про неї. Наталка щиро й віддано кохає Петра, вірно чекає його чотири роки, не маючи від нього жодної звістки. Дівчина має велике серце, що здатне на справжні почуття. І тільки глибоке шанування матері та співчуття до неї змушують дівчину погодитися на шлюб з возним. Заради старої, убитої недолею матері вона готова піти на самопожертву — на нещасливе життя з нелюбом. "Добра дитина", — характеризує Терпелиха дочку. І цю доброту серця, а також розум і щирість, почуття людської гідності і самоповаги відчуваємо ми протягом усієї п'єси. Образ Наталки в цілому сприймається через її дії, вчинки, а також через мову. Дівчина володіє прекрасною народною мовою, насиченою приказками і прислів'ями. Часом її мова виливається в пісню, і тоді в її словах чується глибокий ліризм, щира задушевність, розкривається багатство душі і серця.

Наталка Полтавка — це ідеальний образ української дівчини з усіма її чеснотами, він захоплює і чарує своєю життєвою правдивістю і символізує носія культурних традицій нашої країни

Літо скінчилось і наступила романтична осінь. На дворі вересень грайливо розкинув свої барви. Навкруги все змінюється. Травичка, випалена сонцем, стає тьмяною, жовтіють та червоніють дерева. Природа прекрасна та яскрава. Вересень – справжній жартівник, що щоденно й працьовито розфарбовує природу. Приходять дощі, та не змивають його різнокольорові фарби. А тільки роблять все навкруги яскравішим. Як же гарно восени!

Перший місяць осені приносить у наше життя нові фарби і ностальгію за літом. Вересень дарує можливість ще трохи погрітися під променями сонця. Я люблю цей місяць за його чарівність і бабине літо. Люблю, коли шарудять листя під ногами і в повітрі літають павутинки. Мені подобається дарувати букети осінніх квітів мамі і вчительці, збирати листя для гірлянд.

Вересень, напевно, самий мінливий місяць в році. На початку місяця ще досить тепло. Але проходить тиждень, і починає з’являтися золото в листі дерев і кущів. Це так красиво, що багато хто не бачить в цьому ніякого підступу. А насправді, золото – початок чогось нового, холодного і неупередженого, ім’я якому – зима. Але поки така загроза не нависає, ні над природою, ні над людиною. Ми тільки гаємо злегка помітні метаморфози в природі. Вересень одягає природу в строкаті фарби: червоні, оранжеві, жовті. Такими пейзажами хочеться милуватися нескінченно. Арестован студент из г.Николаев Але на зміну йому приходить період дощів. Все починається з туманних ранків, потім приходять затяжні дощі, а в кінці місяця в танок пускаються зливи, що щедро поливають землю. Початок місяця радує і тим, що в нічний час на небосхилі можна гати Чумацький Шлях. У цей час все небо усипане зірками, немає вільного місця на ньому. Різного розміру, різної сили світіння і навіть різного кольору, зірки відкривають свій парад. Цьому немає жодного порівняння. Здається, що все так чудово, що таке точно не може повторитися, тому хочеться вловити кожен момент цього чуда. А сонце! Сонце у вересні опускається до лінії горизонту, від чого його промені простягаються неймовірно далеко. Їх тепло ще гріє, але все більше здається, що головне їхнє призначення в тому, щоб прикрашати все навколо ніжним колоритним світлом. Ось саме в цьому весь вересень. Він кожного закликає милуватися справжньою красою.

Объяснение: