12 вопросов к рассказу "сіроманець"

1. у реченні використано (г) персоніфікацію.

сашко забіг за галею грушецькою додому, і дорога до школи в цей день сміялась на сонці досхочу .

 

2. піратом польових просторів у повісті названо (г) сіроманця.

 

3. установіть відповідність.

геройучинок1 сашкод намагається вилікувати сіроманця2 галя грушецькав збирає харчі в дорогу для друга йсіроманця3 василь чепіжнийг позбувається купленої собаки4 петро ляха рятує в снігу сіроманця

 

4.  повість на відміну від оповідання велика за обсягом, багато героїв, події відбувають на протязі довшого часу. на уроках української літератури в 5 класі вивчали повість «незвичайні пригоди алі в країні недоладії» галини малик.

порівняння оповідання та повісті.

 

5. голодний і змерзлий сіроманець поневірявся на чужині в снігах. мені було дуже шкода старого вовка, приємно, що він давав собі раду, прикро, що з’їдав зайців.

 

6. військові миролюбно поставилися до сіроманця, нагодували, зробили житло біля лісосмуги. андрійко близький до сашка, адже теж дитина. тому сприймає вовка без упередження, не має страху, співчуває і є старій та незрячій тварині, і сіроманець віддячує добром: рятує андрійка.

 

7. галі грушецькій   не могли не сподобатися сашкові риси вдачі. особливо сміливість, коли вони з галею зустріли сіроманця на лісовій стежці. також хлопець був добрим, співчутливим, цікавим, переживає за подругу в лісі, є. галя – звичайна дівчина, відмінниця. вона товариська, щедра, ділиться яблуками з сашком, хоче показати, що смілива, разом з хлопцем вирішила повертатись додому через ліс, у дівчинці сашко зустрів однодумця, вона готує харчі в далеку дорогу для друга.

 

8. сашко близький тим, що любить тварин, цікавий, хоче багато знати. я не можу схвалити вчинок, коли хлопець сказав, що на фотографії сіроманець, адже чепіжний продовжить полювати на тварину. також, напевно, недобре, що сашко пропускає уроки. 

 

9. завершіть прислів'я: «скільки вовка не годуй, ». частину цього прислів'я в повісті промовляє дядько чепіжний. так не можна сказати про сіро­манця, оскільки старий вовк не причиняв більше зла людям, повернувся до сашка.

 

10.  повість м. вінграновського «сіроманець»  навчає читачів любити природу, гуманно ставитися  та беззахисним тваринам, бути добрим.

 

11. охарактеризуйте  сашка  й  василя чепіжного  за таким планом:

а) ім'я героя, вік, фах;

б) портрет;

в) вчинки персонажа;

г) мова літературного героя;

ґ) моє ставлення до нього.

   

12. на мою думку з другої частини повісті дуже романтичний епізод:

сашко не повірив своїм очам: на стежці пе­ред ним стояв сіроманець! високий, широкогрудий, з великими димчастими незрячими очима.

— — самими губами сказав йому сашко.

сіроманець плакав. великі срібні сльози котилися по його морді й падали на пісок під лапи. сашко обійняв його за шию

вовк плаче, немов людина, справдилися сподівання олеся, повернулася надія.

Осінь - дуже гарна пора року. В цю пору можна побачити дуже гарні, живописні краєвиди. Пожовкле та червоне листя шелестить на деревах та під ногами. Я люблю виходити на вулицю і прогулюватися зі своєю собакою у цю пору. Можливо комусь не подобається осінь, але мене вона надихає на подорожі та прогулянки. Хтось каже що літо - найкраща пора року, тому що на вулиці дуже тепло, а восени холодно і дощить. Та я люблю дощ і холодний настрій осені, і завжди буду з нетерпінням чекати дивовижної та чарівної осінньої пори.

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. 
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.