Написати розповідь чи варто боротися за втілення в життя своїх мрій

Кожен з нас хоч коли-небудь мріяв. Про кохання,  про престижну роботу,  про успіх у навчанні… Наші мрії підштовхували нас до рішучих дій, ми ставили перед собою мету і наполегливо йшли до неї. Та, як це не дивно, втілення нашого бажання в життя залежить не стільки від наших кроків на шляху до неї, скільки від нашої віри і позитивного мислення.

Драматичною поемою «По дорозі в Казку» Олесь вступає в полеміку з популярним російським текстом Максима Горького «Легенда про Данко», що відокремилась від конкретної художньої реальності та претендувала на роль девізу для радикальної інтелігенції не тільки Росії, а й України. У творі домінує тема романтичного героя, який намагається вивести людство із темряви до світла. У казці «буревісника російської революції» романтичний герой гине, розтоптаний юрбою, що поривається уперед до «світлого майбутнього». Можна провести відповідні паралелі між етюдом «По дорозі в Казку», де герой веде людей від безпросвітності до щастя, з раніше написаною драмою норвежця Генріка Ібсена «Бранд», у якій також підносився образ мужнього проводиря, котрий дбає не про себе, а про інших.

Цитатна характеристика образу головного героя "По дорозі в казку":

Світовідчуття: "З метою жить не те, що без мети. Мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає. Сліпі з метою йдуть, як зрячі";Про свою душу: "А скільки всі оці, що завжди сплять, накидали каміння в неї!.. О, чом я не такий міцний душею, як вони?!...а я слабкий. Мене стрілою ране навіть погляд злий..."Цілеспрямованість дозволила знайти йому те, чого так шукав: "Брати мої! Я радість вам приніс велику. Я радість вам приніс!  Сам Бог навів мене, брати мої, на стежку".Намагається вивести люд: "І я вас поведу до світлої мети — тропа веде до неї."РІшучість: "Коли злякались ви, я сам піду з надією за руку!"

Цитатна характеристика образу юрби "По дорозі в казку":

Байдужість: "Привикнуть до всього можна".Небажання щось шукати, змінювати, лінь: "Та ти кажи: ми й лежачи почуємо".Він про їхню душу: "У їх душа як кремінь: б’єш крицею по ній, а з неї іскри ллються".Не життя, а виживання: "На те живемо, щоб вік дожити".