Які проблеми дорослішання в чемерис порушив у повісті вітька+галя або повість про перше кохання

На мою думку, у головних героїв повісті все в житті буде добре, адже ми бачимо, яким наполегливим є хлопець, окрилений високим почуттям, він пише вірші, прагне до коханій, відчайдушно вступає в двобій із суперником. Але багато з його задумів не здійснилися б, якби він не мав поруч вірного товариша Федька, який дуже відповідально ставиться до справ, що необхідно здійснити.

Отже, повість Валентина Чемериса навчає нас: для того, щоб стати щасливим, потрібно вміти дружити, по-справжньому любити, знайти собі заняття до душі, не впадати у відчай навіть у найскладніших ситуаціях.

Художні Засоби

Объяснение:

Пейзаж Досить оригінальні у Винниченка картини природи. Здебільшого описи природи в оповіданні подаються відповідно до душевного стану героїв.

Пейзаж — не просто тло, а теж діючий персонаж, який перебуває в цілковитій залежності від настроїв людини. Письменника не цікавить естетична роль пейзажу, для нього важливими є лише емоції, які викликає цей опис. — Зачитати і проаналізувати картину весняної повені з оповідання.

Порівняння «Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».

Метафора «сонце хитро виглядає з-за парового млина», «паперовий змій кокетує й хитає головою», «соромливо посміхається своїми невеликими синіми очима Толя», «дощ січе»; «грім тріщить», «парує земля», «лід тріщав, лускався», «крига йде».

Мова твору Притаманні: лаконізм, стислість, скупість, динамічність і «нещадність», «образно-уривчасте» речення і драматичні діалоги з повторами, вигуками, уривками фраз. Використання діалектизмів, русизмів, жаргонізмів сприяло повнішому і правдивому змалюванню епохи.

Люди різняться не лише за своєю зовнішністю, характером, походженням, але й за іменами, прізвищами, по батькові. До речі, ці складники називають особовою назвою. Іван Якович Франко писав в одній роботі, що особова назва – вірний товариш, що супроводжує нас усе життя. Однак мало хто знає походження свого імені та його значення.

Імена людей – це часточка історії кожного народу. У них відображене все: побут, і вірування, і сподівання, і фантазія, і художня творчість. З раннього дитинства й упродовж усього життя жодне слово людина не чує так часто, як своє ім’я.

Більшість антропологів уважає: ім’я може впливати на особистість і, як наслідок, визначати деякою мірою долю кожного. Залежно від цього треба дуже обережно й відповідально підходити до вибору імені. Не бажано називати дитину на честь героїв улюблених телесеріалів чи іменем одного з батьків.

Обираючи ім’я, потрібно також зважати, якою мірою воно суголосне з іменем по батькові. Існують такі сполучення, що звучать досить смішно або їх важко вимовляти. Що ж , можливо, ім’я спрямовує нас, але людина сама повинна визначати мету й б власного життя, гідно несучи своє наймення як своєрідну емблему особистості.