Наскрізні проблеми роману п. загребельного "диво"

ответ:

объяснение:

загребельний «диво» конфлікт влади і мистецтва сивоок і ярослав — це образи-антиподи, перший виступає як представник мистецтва, другий — влади. уведення в роман образу ярослави (позашлюбної дочки ярослава мудрого) загострює конфлікт мистецтва й влади та активізує протиставлення героїв, що можна простежити через зіставлення доль ярослава й шуйці, сивоока і ярослави. для князя держава відігравала провідну роль, була найбільш значимою в його житті. і саме вона стала між ярославом і шуйцею. для сивоока не менш значимим, ніж для князя державні справи, було мистецтво. проте, коли доля поставила вибір: собор чи кохана,— сивоок став на захист ярослави, переслідуваної за велінням князя, і загинув від меча своїх ворогів. конфлікт дістає такого завершення, тому що сивоок — митець, а мистецтво вільне. на такому тлі князь ярослав постає невільником свого високого становища. син сивоока, народжений ярославою, асоціюється з образом спадкоємця таланту сивоока. продовження конфлікту мистецтва й влади, а відповідно свободи та обов’язку людини, зображено в розділах, присвячених подіям xx ст. лише пам’ятки мистецтва тут потребують захисту. у сюжетній лінії 40-х рр. xx ст. влада ототожнюється з фашизмом, її представники — німецький професор шнурре і його помічник оссендорфер. «представник» мистецтва — учений-історик гордій отава, спадкоємець справи гордія — його син борис. між свободою людини та її обов’язком гордій обирає друге, керуючись при цьому твердженням: «якщо не зроблю я, то й ніхто не зробить», бо «якщо вмираю, то вмирає зі мною цілий окремий світ, відновити якии нікому не дано». він зробив свій вибір на користь обов’язку: залишався захищати культурні пам’ятки в окупованому києві, ризикував життям, незважаючи на малого сина бориса.у розділах, присвячених 60-м рр. xx ст. мистецька проблематика пов’язана з образом професора бориса отави. наявний жіночий образ — московської художниці таї зикової. у цій сюжетній лінії автор порушує проблему обов’язку й свободи людини. борису отаві ще належить зробити вибір між справою життя й особистим життям. він має змогу побачити наслідки цього вибору не лише на прикладі батька, але й своїх попередників (сивоока і ярослава). героя не полишає почуття обов’язку, проте борис отримує листа від таї, і завдяки цьому епізоду можемо говорити про умовну розв’язку сюжетної лінії.

роман панаса мирного та івана білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " — це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.

однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті.

головний герой роману — селянин чіпка вареник. виховувався він без батьківської опіки, адже батько його, маючи дві родини, був покараний — відісланий у москалі. з дитинства чіпка терпів знущання інших дітей та їхніх батьків, тому що тогочасна мораль не сприймала безбатченка як повноцінного громадянина суспільства. мати, виснажена тяжкою працею, хоч і любила свого сина, але була не в змозі приділяти йому достатньо уваги. виховувала хлопця баба оришка, розпові йому все, що знала сама — народні казки, легенди, біблійні перекази. отже, чіпка ріс хоча й розумним хлопцем, але відлюдкуватим, без друзів, без спілкування з однолітками, з дитинства затямивши, що життя — це боротьба. "і росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні "

я вважаю, що на формування характеру чіпки справили вплив як зовнішні обставини (знущання над ним інших людей, тяжкі умови життя в пореформену добу, свавілля чиновників), особливості родинного виховання, а також особиста вдача чіпки: він належав до бунтівників, до тих, хто вважає, що треба помститися всім, хто ображає його.

натомість єдиний друг чіпки, грицько, хоча був сиротою, але все ж таки зміг досягти матеріального добробуту. грицько працював не рук, ходив на заробітки, тому що мав перед собою чітку та конкретну мету: купити землю, побудувати дім, одружитися. у романі образ грицька протиставляється образові чіпки як приклад спокійної, не бунтарської, вдачі, практичного розуму.

ще одна сюжетна лінія стосується родини старого січовика мирона гудзя. його онук максим, вихований на розповідях діда про вільне та веселе козацьке життя, ріс неслухняним та неспокійним. навіть до москалів він пішов з радістю, адже там не було перешкод для виявлення його розбишацької вдачі. одружившись із явдохою, яка, до речі, сама була дочкою злодіїв та пияк, максим не перестав пити та гуляти, і тільки народження дочки галі поставило перед максимом та явдохою нову мету: виростити дочку в багатстві.

як не дивно, галя, у яку закохався чіпка, виросла зовсім не схожою на своїх батьків. вона знала, чим вони займаються, яким чином здобувають гроші та майно, але відчувала глибокий протест до такого способу життя, прагнула створити щасливу, чесну, роботящу родину.

прослідкувавши за долями головних героїв роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", можна побачити, що головні риси характеру, які пізніше формують життєвий шлях людини, залежать від умов виховання в родині та від того суспільного середовища, яке оточує людину. чіпка варениченко, хоча і мав неабиякі розумові здібності, змалку бачив вороже ставлення до нього зовнішнього світу. крім баби оришки, у чіпки не було людини, з якою можна було б поділитися переживаннями, яка могла б захистити та розрадити хлопця. грицько, який був сиротою, виріс зовсім іншим через те, що мав не таку палку вдачу, як чіпка. якщо чіпка хотів змінити весь світ несправедливості, то для грицька головним було змінити тільки своє становище в цьому світі.

Вірш «запрошення» — це звернення до прийдешніх поколінь. поет усім тим, хто хоче його «духа визвать» обіцяє показати безліч світів «оригінальних і капризних», безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. михайлові семенку вдалося перемогти «всі стихії й дощі», тому, звичайно, прогулятися з ним уночі було б цікаво. ліричний герой поезії уявляє себе духом із потойбіччя. він говорить про те, наскільки життя таємниче й загадкове, скільки в ньому доріг, котрі треба подолати, який різноманітний у людини вибір. пізнати сенс буття і небуття — це дійти «до останнього пункту», відчинити «двері замкнуті». не кожний на це зважиться, адже чекають на мандрівника «всі стихії й дощі». прогулятися в пітьму, спробувати осягнути таємниці життя й запрошує читачів поет разом зі своїм ліричним героєм.