Цитата про мио, из казки мио мий мио. только на украинском .

Міо хлопчик дев'яти років який був усиновлений тіткою Едлі і дядьком Сікстеном.Хлопчика названі батьки сприймали, як тягар і постійно йому докоряли

Объяснение:

Ти тримаєш у руках збірку творів генія української літератури – Тараса Григоровича

Шевченка. Ці рядки пройшли крізь історію нашої могутньої країни, бачили всі ті муки, які

довелося стерпіти нашій землі, щоб отримати жадану незалежність. «Кобзар» - святиня

українського народу, адже ця книга лежить на нашому столі поряд із хлібом, а пісні

славетного автора вишивають на рушниках.

Коли ти прочитаєш цю збірку, твій світогляд зміниться, станеш морально дорослішим. Адже

дитині важко зрозуміти ту глибоку сутність, що захована за гарними словами. Якщо тобі

вдалося зрозуміти, що Тарас Григорович хотів сказати у тому чи іншому рядку, цінуй це!

Тепер, друже, ти один з небагатьох, хто почув Кобзаря крізь століття; тепер будеш мати

дорогоцінний досвід, що залишив нам у спадок митець. Пам’ятай це та передай знання

наступному поколінню!

Для Поета найефективнішим такого співчуття й захисту є Слово, про що, зрештою, він і згадував у “Подражанії 11 псалму”. Однак прізвище Тараса Григоровича було подвійним – Шевченко-Грушівський (власне, Грушівським чи Грушевським зазвичай Тараса звали у шкільні роки [83, 27]). Тут знову є ризик піддатися на спокусу буквального тлумачення, результатом якого може стати повний тупик у дослідженні. Якщо з “нащадком шевців” нібито розібралися, то символом чого є груша? Гадаю, про одну з особливостей цього дерева можна твердити з певністю – про його здатність щедро плодоносити.

Вібрація праімені-тотема у нащадків роду (в разі життя у згоді з іменем та прізвищем) могла мати наслідком творчу активність і плідність, що помітно в Тараса Шевченка на диво яскраво – варто лишень згадати, в кількох видах і жанрах Великий Кобзар виступав: поезія, проза, драматургія, художній переклад – дарма що інтерпретації Міцкевича та Желіговського не збереглися! – графіка, живопис, скульптура. Окрім того, мав Митець і талант музиканта – грав на кобзі, торбані, бандурі, ймовірно на гармошці (чого б тоді так докладно згадувалось про цей інструмент у повісті “Капітанша”?).

Ще в дитинстві, переписавши поезії Григорія Сковороди, Тарас не читав їх, а “виспівував”, та й цілу низку власних віршів – таких, наприклад, як “Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу” (з “Гамалії”), думки “Тяжко-важко в світі жити” й “Нащо мені чорні брови”, за свідченням очевидців, він теж співав, і хтозна, чи мелодії якихось із пісень на вірші Кобзаря, визнаних нині як народні, не були так само спершу створені й наспівані самим Поетом?

Окрім того, прізвище “Грушівський” може походити й не від груші, а від “грушівки” – наливки з плодів цього дерева, а також виду плахти – частини українського жіночого вбрання. Пригадаймо:

Ой стрічечка до стрічечки

Мережаю три ніченьки,

Мережаю, вишиваю,

У неділю погуляю.

Ой плахотка-червчаточка,

Дивуйтеся, дівчаточка,

Дивуйтеся, парубки,

Запорозькі козаки.

Ой дивуйтесь, лицяйтеся,

А з іншими вінчайтеся.

Подавані рушники…

Отаке-то козаки!

Объяснение: