Твір на тему книги які я взяв би із собою

Может ли один человек изменить общество? Этот вопрос остается актуальным и по сей день. Попробуем дать на него ответ. Человек- часть общества, и, изменяясь сам, меняет общество. Но людей вносить какие-либо изменения в жизнь общества, гораздо меньше чем тех, кто готов мириться с несправедливыми и жестокими общественными условиями. Ведь некоторые даже и подумать не могут о том, чтобы внести какие-либо изменения в свою жизнь, что уж говорить о жизни общества. Такие люди, согласные со всеми недостатками общества, и тормозят развитие социума, являются балластом. Следовательно, изменить общественную жизнь не только, изменить общественную жизнь не каждый, а только целеустремленный, ответственный, социально активный, смелый человек.
Примером может послужить комедия известного русского писателя девятнадцатого века Александра Сергеевича Грибоедова «Горе от ума».
В образе Чацкого –главного героя произведения-автор воссоздал человека нового общества- общество культуры, свободы и гуманности. И образ этого умного и развитого человека противопоставляется консервативному «фамусовскому обществу». Он выступает против чужой культуры, в то время как все гости Фамусова копируют обычаи и наряды заезжих иностранцев, выражая тем самым презрение к родной культуре. На основе этого и возникает столкновение сторон. Еще один конфликт между молодым, образованными дворянином и его оппонентами возник из-за любви к чтению. Он считал. Что книги человеку набираться знаний, опыта, улучшить свое образование, а Фамусов был противником чтения: «Собрать все книги бы да сжечь»,- говорил он, считая, что современному человеку они не нужны, что любовь к чтению- это обуза. Главной отличительной чертой Чацкого от чопорного «фамусовского общества» является полнота чувств. Во всем он проявляет истинную страсть, всегда пылок и горяч душой. Но, несмотря на все достоинства Чацкого, у него не получается изменить «фамусовское общество», а все потому, что Фамусов вместе со своими гостями, пропуская слова Чацкого мимо ушей, не придавал им большого значения, а он все продолжал и продолжал «метать бисер перед свиньями», что само собой не привело к положительному результату. В конце произведения Чацкий восклицает: «Карету мне! Карету! Сюда я больше не ездок!», - и уезжает, бросив все попытки изменить столь раздражающее его «фамусовское общество», поняв, что все это бесполезно.
Таким образом, можно сделать вывод, что изменить общество возможно, но сделать это не каждый. Ведь мало того, что к этому процессу нужно подойти максимально благоразумно, расчетливо и ответственно, взвесив все «за» и «против». Главное, чтобы общество было готово к этим переменам, чтобы оно не противилось им. Ведь, если общество не принимает какие-то нововведения, то бессмысленно их навязывать, так как еще одним немаловажным фактором является то, что эти изменения должны пойти исключительно на пользу обществу, а ни в коем случае не наоборот.

1) Коли була написана і кому присвячена повість Марка Вовчка "Інститутка".

Повість була написана у 1558-1859 рр. і  присвячена Тарасові Шевченку.

2) Який соціальний конфлікт покладено в основну повість "Інститутка"?

У творі ми бачимо конфлікт поневолених і поневолювачів, тобто кріпаків та паничів. Читач помічає, яким волелюбним був наш народ, проте його дуже гнітили кріпацтво та солдатчина. Проте кріпаки активно протестують проти несправедливості та неволі, адже мають жагу отримати свободу.

3) Як у мові та вчинках Назара розкривається зростання самосвідомості трудового народу.

Спочатку Назар жартівливий та веселий. Його легко розсмішити, але згодом його настрої змінюються. Коли його віддають у солдатчину, то він каже: "Гірше не буде! От чи буде краще, - не знаю". Згодом Назар промовляє: "Із дранки та вберешся в переперанку". Він залишається гарним побратимом, щирою людиною, його вдача загалом абсолютно не змінюється. Коли він дає Прокопу гроші, а той журиться через борг, то каже: "Гай-га! Аби живі були". Назар остаточно не зламний, і саме у цьому образі втілено справжнє прагнення волі.

4) Моє ставлення до Устини з повісті Марка Вовчка "Інститутка".

Я ставлюсь до Устини дуже добре. Я співчуваю героїні та її долі. Проте я інколи не розумію її пасивності. Вона гарна дружина, мудра жінка, вірна подруга, на яку можна покластися. Ця дівчина втілює найкращі риси, які може мати українська жінка. Я захоплююсь Устино, її терпимістю, щирістю та добротою.

Можна впевнено розуміти древній міф, що Прометей наважився піти на крадіжку вогню заради людини. Це здається нам осмисленим: вогонь, приходить на землю з грозовий блискавкою, виключно з волі і благоусмотрению Громовержця, людина вчиться розпалювати і підтримувати сам. Це як би святотатство, відпадання від бога грози, і цим кладе початок блюзнірського перетворенню природи до сфери людської діяльності, у світ, де порається і панує чоловік. Осмисленим здається і те, що нову самостійність для людства завойовує божественний суперник вищого божества, сам дух протиборства божеству, — титанічний дух, в якому людство знаходить себе, приходить до розуміння себе. І добре вкладається у свідомості те, що Прометей в пізніших модифікаціях міфу, згідно з місцевим аттичний переказом про божество гончарів — Прометея, став творцем людей. В якості такого ми знаємо його за численними пізнішими пластичних зображень. Так що початковий сенс оповіді, мабуть, сам по собі зрозумілий. Скажімо, однак, обережніше: те, що ми називаємо таким початковим сенсом, являє собою узагальнене з усього, що має місце всередині цілого, утвореного складною історією цього міфу і його тлумачень