Чем поэзия василя симоненка лебеди материнства напоминае колиску

Тем что они быди братьями а также у них были дочки которые дружили очень хорошо

Мій твір буде буде про те, що друг справді "пізнається в біді”. я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг максим.якось улітку ми разом з максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. раптом із-за рогу вискочила зграя собак. вони всі голосно загавкали. а одна невелика "моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. в цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. але максим врятував мене від нього.почувши грюкіт, максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.максим допоміг мені дістатися мого двору. він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. за все це я йому дуже вдячний.я написав цей шкільний твір саме про максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!

  на  уроці  української літератури ми прочитали  оповідання  володимира винниченка < федько-халамидник> .        як  тільки я  прочитала перший  абзац мені федько не сподобався. ніхто  б не хотів товарищувати з такою розбишакою.ніколи я не зустрічала таких людей. але після того  як я прочитала це оповідання до кінця федько став моїм улюблений героєм. це дуже  був  гарний товарищ.  він був взмозі підтримати  друзів у тяжку  хвилину. через  це відплатився своїм життям,  яке вже  ніколи не повернеш.          федько-халамидник -  мій  улюблений літературний герой. 111