Роль митця в суспільстві в поемі давня казка леся українка

питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. до його слова прислухаються, за ним йдуть. тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.

розуміючи це, леся українка створює поему "давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, , не відчути це серцем неможливо. може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.

за своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. у країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:

мужики цікаві стали,

чи ті кості білі всюди,

чи блакитна кров проллється,

як пробити пану груди?

1. Що могли, то те й давали,

Він зо всього був догодний.

Досить з нього, що не був він

Ні голодний, ні холодний.

Бачиш ти — оця діброва,

Поле, небо,синє море —

То моє багатство-панство

І розкішне, і просторе.

При всьому сьому багатстві

Я щасливий завжди й вільний.

2. Він зостався, щоб піснями

Звеселять рідну країну,

Там він має розважати

Не одну сумну родину.

5. Не поет, у кого думки

Не літають вільно в світі,

А заплутались навіки

В золотії тонкі сіті.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

6. Так довіку у темниці

Довелось поету жити,

За тюремний спів він мусив

Головою наложити.

Бертольдо.

1. Попереду їхав лицар,

Та лихий такий, крий боже!

Спалахнув від гніву лицар,

Був він гордий та завзятий,

Але ж тільки на упертість

Та на гордощі багатий.

2. Чим я маю привернути

Серце милої, — не знаю!

Може б, краще їй припали

До сподоби серенади?.."

3. Раптом зброя заблищала,

І гукнуло військо хором:

"Ми готові йти до бою!

Краще смерть, ніж вічний сором!"

І метнулися у напад

Так запекло, так завзято,

Що не встигла й ніч настати,

Як було вже місто взято.

Місто взято, цар в полоні

Бусурменський.

4. "Що се, що? — кричить Бертольдо.

Гей, ловіть співця, в'яжіте!

У тюрму його, в кайдани!

Та скоріш, скоріш біжіте!"

"Ви скажіть сьому зухвальцю,

Що тепер настав день суду,

Що терпів його я довго,

Але більш терпіть не буду.

Коли він складання віршів

Бунтівничих не покине,

То в тюрму його закину,

Там він, клятий, і загине!"

5. Здійнялось повстання в краю,

І Бертольда вбили люде...

На сучасному етапі про Мазепу можна го-

ворити як про образ-символ, символ прагнен-

ня українців до свободи та самоствердження,

символ – українського європеїзму. В сучасних

суспільно-політичних умовах цей образ набув

особливої актуальності. Тому, на нашу думку,

доцільно детально проаналізувати образ ге-

тьмана, окресливши тенденційність до рецеп-

ції його постаті. Висвітленням цього питання

займалися Д. Наливайко, Д. Донцов, Ю. Лаврі-

ненко, В. Братко. Вони ж досліджували про-

блему інтерпретації образу гетьмана в україн-

ській та світовій літературах. Дослідники

В. Войтюк, В. Готвальд, В. Лавренчук, Т. Маць-

ків зверталися до проблеми еволюції образу

І. Мазепи у літературі.

Мета статті – з’ясувати художні особли-

вості інтерпретації постаті І. Мазепи в літера-

турі, проаналізувати тенденційність у зобра-

женні гетьмана, окреслити традиції в зобра-

женні І. Мазепи, що склалися в літературі.

Гетьман Іван Мазепа – неоднозначна пос-

тать як світової, так і української національ-

ної історії, літератури, символічна персоніфі-

кація уявлень про власну національну еліту,

європейську повноцінність вітчизняної куль-

турної традиції та її окремість від Росії. На

сьогоднішній день немає однозначної оцінки

діяльності Гетьмана, навколо його постаті

точаться дискусії, що дають широкий простір

для діаметрально протилежних оцінок і хара-

ктеристик.

Іван Мазепа найчастіше сприймався не в

історико-біографічних даних, а в характерних

рисах образу. Досі йдуть суперечки щодо

трактування вчинків гетьмана, різні автори

інтерпретують образ І. Мазепи по-своєму. На

сучасному етапі можна говорити про декілька

літературних традицій, що склалися навколо

постаті І. Мазепи:

1) російська традиція, що наклала на Ма-

зепу клеймо зрадника;

2) західна традиція, де Мазепа виступає

романтичним героєм;

3) українська традиція, що пропагує ідею

Мазепи-патріота, борця за свободу

України.

Объяснение: