Назвіть приклади комічного(гумор, іронія, сатира і т.д.) в повісті валентина чемериса"вітька+галя"або повість про перше кохання".

Елемент був у частині про серенаду там і іронія і гумор. Іронія шо дощ не переставав іти якраз у момент коли все для серенади було готове а гумор те що вони співали бабі а не Галі

 Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка.Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду. Змалечку, вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, дівчина змушена була подовгу лежати прикутою до ліжка. І саме хвороба, і лікування її завдавали нестерпних мук, але мужня дівчинка терпляче зносила страждання.У перерві між нападами болю Леся вчилася, самотужки освоюючи нові й нові предмети. Програму їй складали батьки. Не довіряючи офіційній шкільній, вони розробили свою методику: самі добирали літературу, самі визначали обсяги необхідних знань з тієї чи іншої дисципліни. Іноземних мов Лесю навчили спеціально за для цього вчителі. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, англійську мови, не кажучи вже про російську та польську.Окрім того, вона добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші. Маючи за плечима ці знання, геніальна поетеса могла знайомитися з найпередовішими досягненнями світової думки і долучатися до них. Писати дівчина почала ще й не досягнувши десятирічного віку. Вірш «Надія» позначено 1880 роком, а вже через декілька років поетичні публікації, підписані промовистим псевдонімом Леся Українка, почали з’являтися в пресі регулярно. У своїй другій збірці «Думи і мрії», виданій у Львові 1899 року, Леся Українка вмістила дві поеми: «Роберт Брюс, король шотландський» і «Давня казка», які своєю тематичною й ідейною спрямованістю становили певний етап не лише у творчості поетеси. Питання, пов’язані з соціальним та національним визволенням народу, піднімалися з особливою виразністю та гостротою. Леся Українка взагалі відзначалася прихильністю до тем, пов’язаних з давньою історією, з далекими середньовічними часами. Це дозволило їй з більшою волею говорити про речі, які суворо контролювалися цензурою.Хоча де б і в яких умовах не відбувалися події, зображені в її творах, стосувалися вони виключно сучасності. Новоград-Волинський, Луцьк, Ковель, село Колодяжне, в якому з 1882 року стала постійно мешкати сім’я Косачів, — це ті місця, де минали, можливо, найкращі роки життя юної поетеси. Ці місця дали їй найосновніше — відчуття батьківщини, народу, його традицій і віри. Все життя, як дорогоцінний скарб, збирала.Леся твори народної поезії. Тут вона згодом стала вірним творчим побратимом своєму чоловікові — Клименту Васильовичу Квітці, талановитому музикознавцю. У 1894 році родина поетеси поселяється в Києві.

1. БиографияРодился в Судовой Вишне (ныне Львовская область). Биографические данные о Вишенского очень скупы. Был высокообразованным человеком своего времени. Молодым проживал некоторое время в Луцке. Известно, что в зрелом возрасте Иван Вышенский жил в городах Волыни, Галичины и Подолья. Примерно в 70-х гг 16 в., Не мирясь с феодальным строем Речи Посполитой, стал монахом Афонского монастыря в Греции, был в те времена центром православного монашества на Востоке. Отсюда он посылал в Украину послания, в которых выступал против окатоличивания и ополячивания Украине, убедительно заявляя, что украинский народ никогда не покорится кровавым гнетом. Находился в живых отношениях со Львовским братством. Литературную деятельность начал одновременно с Острожской группой полемистов. Произведения Вишенского выражали освободительные стремления народа. На Афоне писатель прожил более сорока лет: жил в нескольких монастырях, потом осел в скиту - небольшом жилище монахов-отшельников, расположенном вдали от основных монастырских зданий. Спрятавшись от всего мира, он дал обет молчания, однако не сдержал его: почувствовав тоску по родной земле и взвесив на призывы украинской братств, в 1604 г. прибывает в Украину.Прожил 2 года во Львове, потому разошелся взглядами с руководителями братства. Находился в Унивском монастыре, откуда 1605 направил послание Домникия, посвященное полемике с влиятельным членом львовского братства Юрием Рогатинцев. Жил в Манявскому скиту в Иова Княгиницкого. 1606 г. вернулся на Афон. Здесь он приказал замуровать себя в каменной пещере. 1615-1616 гг - последний известен произведение "Позопище мысленное". Он впервые в литературном произведении показал жизнь низших слоев общества - крестьянства. "Второе рождение" Вишенскому дал И.Франко. Сам Франко написал поэму "Иван Вышенский".Известно всего 16 произведений. В 1590-х годах были написаны выдающиеся из них, направленные против Брестской церковной унии. 1598 в острожской "Книге" напечатал послание самого Константина Острожского и православных, написанное Вишенским от имени монахов Святой Горы. Около 1600 г. на Афоне он составил сборник - "Книга", куда вошли "извещение краткое", "Писание до всех обще, в Лядской земли живущих", послание князя Константина Острожского и к епископов, кроме того "обличения диавола-миродержца", "Совет" и др.. . В 1600-1601 гг Вышенский написал "Краткословный ответ" Петру Скарге.В молитвах и размышлениях примерно в семидесятилетнем возрасте писатель умер.
2. ТворчествоСамые известные произведения: Послание к епископам ..." (Всего написал 16 произведений, из которых - 13 посланий).Произведения Вишенского определяются украинской полемической литературе 16-17 вв. не только исключительным литературным талантом автора, но и его своеобразной позицией. Вышинский не ограничивался борьбой с католицизмом и унией. Исходя из принципов византийского аскетизма, он остро критиковал весь тогдашний церковный и светский строй и требовал простоты древнехристианского братства, как осуществление Царства Божьего на земле. Вышенский отвергал, в частности, светское образование и народные старинные обычаи, как языческие. Вышенский пользовался формами церковных посланий, диалога и полемического трактата, постоянно соединяя эти жанры.В своих произведениях Иван Вышенский рисовал красочные, часто гиперболические, оскорбления нравственного упадка высших слоев, в частностидуховенства, противопоставляя им "бедных подданных" и простых монахов. Умиление, эмоциональный чередуются здесь с острой сатирой, сарказмом. Накопление эпитетов, сравнений, вопросов и призывов, ироническое представление бытовых деталей, богатство словаря, использование живого народного языка придавало произведениям Вышенского яркости и эффектности. Стиль Ивана Вышенского, который происходит от византийской проповеди, но родственный и с литературной манере современных ему полемистов - украинский (с острожского кружка) и польских (П. Жалобы, М. Рея) - "приближается к лучшим образцам барочного стиля" ( Д. Чижевский).
3. ФилософияВышенский Иван-демократ, пламенный патриот, гуманист. Часто под теологической оболочкой провозглашал идеи социального равенства. В егомировоззрении заметны материалистические тенденции. В своих посланиях с Афона обличал православных епископов-предателей, римо-католическое иуниатское духовенство, польских и украинских феодалов-крепостников, выступал против окатоличивания и ополячивания трудящихся масс Украины. Он считал, что труд крепостных является источником всего богатства господ, выступал против эксплуатации крестьян феодалами и духовенством. Оценки В. событий и лиц конца 16 - начала 17 вв. имеют исключительный интерес для исторической науки. В. - мастер ораторско обличительного стиля. В его посланиях были образцы реалистического изображения действительности. Творчество В. влияние на развитие жанра сатиры в Украинской литературе. Глубокий знаток творчества писателя И. Я. Франко написал поэму "Иван Вышенский". Произведения В. изучали А. Крымский, М. Сумцов, М. Грушевский, М. Возняк.