Скажіть будь ласка приклади літературних, художніх творів чи українського фольклору, що ілюструють природні особливості тереторії україни.

"Зачарована Десна"О.Довженка (змальовує природу Полісся),  ,,Реве та стогне Дніпр широкий" Т Шевченка (природа Середньонаддніпрянщини), ,,INTERMEZZO*М.Коцюбинського -природа Наддніпрянщини

Щоб забавити дітей оповіддю, Галина Малик робить її веселою і повчальною водночас. її герої мають і фантастичні здібності, як, наприклад, Недочеревик, який може подорожувати в наш світ з Недоладії, так і звичайні, притаманні людям риси — ледащі, гнів, непослідовність. Не забула казкарка і про батьків, нагадуючи їм зі сторінок книжки, що виховувати малих дітей треба, насамперед, казкою. Тому що хто, як не улюблені персонажі, можуть власним прикладом продемонструвати, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, а які дії можуть накликати біду.
У казці «Незвичайні пригоди Алі в країні НедоладіЬ порушено дуже цікаве питання: «Чи треба доводити справи до кінця?» Дівчинка Аля, яка все полишала на половині, потрапила за це в чарівну країну Недоладію, де зрозуміла, що незакінчені справи можуть призвести до великих неприємностей. Тому, повернувшись додому, вона не тільки доробила усі свої справи, а ще почала попереджати інших, щоб закінчували почате. Отже, авторка за до Алі доносить до читачів головну думку казки про те, що кожна розпочата справа має бути завершена.

Твір на тему: «Хто такий Чіпка – правдошукач чи злочинець?» за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного – Чіпка Варениченко. Ця людина бажала добитися справедливості для людей і мала право життєвого вибору, але вважала, що для досягнення своєї мети будуть гарними будь-які засоби. Чіпка прагнув добра і правди, але у своїй боротьбі пішов хибним шляхом, який, врешті-решт, і привів його до загибелі.З самого дитинства Чіпка мріяв бути господарем на власній землі, мріяв про життя, зовсім інше від того, яке бачив малим хлопцем. І коли йому та матері дісталися «днів на десять поля» після смерті далекого родича, Чіпка став справним господарем і його родині посміхнулося щастя.Можливо, через те, що Чіпка в дитинстві часто відчував на собі людську несправедливість, а можливо тому, що зазнав багато образ, коли несправедлива доля забрала в них отриману землю, він зламався. Чіпка вирішив стати на захист скривджених, бо зовсім втратив віру у правду і справедливість. Однак, хлопець поспішив, не розібрався в тому, хто насправді винен у стражданнях і бідах народу, та зненавидів усіх навколо. Спочатку свій розпач Чіпка намагався втопити у чарці, а потім й зовсім став на шлях грабунків.Коячи злочини, Чіпка вважав, що він не грабує багатих, а просто відбирає у них своє добро і рівняє їх достаток зі своїм. Не бажаючи відчувати себе злочинцем, саме цим переконував себе Чіпка у власній правоті. Лише на деякий час він утихомирився і навіть забезпечив спокійну старість своїй матері, коли одружився з Галею і зажив спокійним родинним життям. Але коли Чіпку вивели зі складу земської управи, кричуща несправедливість і болюча кривда знову вразили його серце. Вин вирішив, що «правда» панів гірше, ніж розбій і крадіжки. Тому усі його благородні наміри перекреслили грабунки, злочини, смерті ні в чому не винних людей. З часом Чіпка перетворився у «пропащу силу», якою його зробили «крива стежка» бунтарства і невміння знайти вірні шляхи боротьби проти кривдників і гнобителів.Отже, проблема вибору і невірні висновки перетворили Чіпку з правдошукача на злочинця. Слід сказати, що причини такої долі Панас Мирний вбачав у дитинстві і подальшому житті героя в умовах безправ’я українського народу і безкарності панства. В основу свого роману письменник поклав історію життя свого друга дитинства Чіпки Грицька, який був круглим сиротою і ще з дитинства зазнав багато лиха. Але, на відміну від героя роману, він став заможнім господарем не крадучи та грабуючи, а важко працюючи.На прикладі історії Чіпки Варениченка Панас Мирний застерігає нас від квапливості при виборі життєвого шляху, вчить нас бути розсудливими у своїх вчинках, ніколи не йти на компроміси з власною совістю і пам’ятати вічні людські ідеали та моральні цінності.