Мини твир на тему народна писня душа украинского народу

Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.  

 Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

 Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.  

 У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:

Під гаєм в'ється річенька,

Мов скло вона блистить.

Долиною зеленою,

Кудись вона біжить.

 Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.  

 В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:

Сопілочка калинова, ясенове денце

Не сопілка тото грає, а любкове серце.

 Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.  

 Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.

 Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

Вернися, синку, додомоньку,

Змию, зчешу головоньку.

  А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо -  пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.

 

Українська пісня – душа народу. Роль пісні у житті народу. Твір.    

Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях  

Відповіcти J. G. (Джей Джи) автор 24.01.2020 в 08:03 Дякуємо, за зворотній зв’язок! Раді, що змогли до Відповіcти Кількість коментарів Коментарі Вам також може сподобатися “Балада про схід і захід” Кіплінг скорочено + повністю “Балада про Схід і Захід” характеристика героїв Адам Міцкевич “Світязь” читати повністю «Поєдинок Робіна Гуда з Гаєм Гізборном» скорочено Повне або часткове використання інформації тільки за наявності активного посилання на сайт © 2020 Dovidka.biz.ua - Довідник цікавих фактів та корисних з

Чайковський “За сестрою”: характеристика Павлуся

 

Образ Павлуся в романі Андрія Чайковського “За сестрою” – це вичерпне втілення героїзму. Павлусь – це мужній лицар, якому до снаги всі випробування.

Хто такий Павлусь? Це 15-ти річний хлопчина, який є яскравим представником роду Судаків.

До ключових рис характеру Павлуся можна віднести:

Найвищі морально-вольові якості: витримка, мужність, готовність до cамопожертви, ненависть до зрадників, справедливий патріотизм;

Кмітливість, спритність та не аби який розум: він вміло володіє зброєю та вміє своєчасно застосовувати отримані знання на практиці;

Чуттєві риси справжньої людини: вірність, винахідливість, любов до природи та сім’ї, справедливість, вміння орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях.

План-характеристика Павлуся з повісті А. Чайковського “За сестрою”

Перш за все Павлусь – це нащадок козацького роду Судаків;

Лицарська поведінка Павлуся передається в його братерській любові до сестри;

Павлусь має гострий розум, тому швидко засвоює козацькі навички та вміння;

Павлусь по-справжньому кохає свою Батьківщину і свій край;

Козацька волелюбність, співчуття до знедолених;

Твердість у своїй вірі та власних вчинках;

Повноцінна вірність даному слову.

Павлусь – це головний герой повісті А. Чайковського “За сестрою”. Майже все своє життя Павлусь мирно жив зі своєю сім’єю у сел вка, аж поки біда не нагрянула у дім: татари вбили рідних Павлуся, а сестру Ганну забрали у полон. Павлусь вирішує незважаючи ні на що врятувати свою сестру та помститися за смерть сім’ї і вирушає у далеку подорож. Також Павлусь хоче довести самому собі що він – це справжній нащадок прадідів-запорожців, які боронили українську землю від загарбників. Хлопець залишає козаків-побратимів, батька та брата і йде в Крим визволяти сестру з полону.

 

Тяжка доля випала Павлусю: його декілька разів продавали в рабство, примушували дуже тяжко працювати та карали, але він мужньо переніс усі випробування долі. Адже тільки мужнім сміливцям доля усміхається. Девлет-гірей, бачачи наполегливість Павлуся відпускає його та Ганнусю з полону і вручає охоронну грамоту, завдяки котрій їх в дорозі додому не чіпають татари.

Ось так, дякуючи самопожертві, відвазі і терпінню молодий Павлусь зміг розтопити кремезне серце Девлет-гірея та звільнити з полону себе і  рідну сестру. останні слова, які почув Павлусь від Девлет-гірея були такими: “Добре в тебе серце, хлопче!”

Объяснение: