Написать сочинение на тему: образ чутливого до краси хлопчика михайлика, за автобіографічною повістю м. стельмаха "гуси лебеді " есть план. план1. михайлик- головний герой твору, бідний сільський хлопчик.2. портрет і зовнішність героя.3. риси характеру: вчемний, добрий, працьовитий, цілеспрямований, допитливий.4. прагнення героя: жага до навчання, любов до природи, пізнання світу, читання книг та написання власних творів.5. михайлик та інші герої твору.6. значення образу михайлика.​

ІІІ. Рівень

1. Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла.

2. Підкова - Ірина Жиленко

Епітети: зелений, рожевий, фіалковий сніг; сніг легкий і рівний, стояли вперто.

Порівняння: підкову не просту, а золоту; таким, на місяць схожим.  

Метафори: ішов сніг; Дід Мороз протрюхикав; серпиком лежала підкова; розгубились в небі літаки;

Персоніфікація:  літаки кричали, крильцями дрижали.

Риторичні оклики: «Мама!», «Щоб все мені збулося!».

Повтори (тавтологія): «день при дні», «пада, пада, пада»

3. Характеристика героя пастушка з казки "Казка про яян", Емма Андієвська: Альтруїст, чуйний, цілеспрямований, добрий, безкорисливий, поважає старість, вдячний, цінує волю, винахідливий, не хоче ставати яянином.

Объяснение:

Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу:

«Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».

Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права:

«Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив   віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…»

Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти:

«Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном».

Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину. Але волю він здобув дорогою ціною, втративши найцінніше – свою кохану Соломію.