Поділити на склади зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку, її голос калиновий причарував дівку. ой ніхто так не заграє, як іван, весело, іванкову сопілочку чути на все село. сопілочко калинова, мала та тоненька. чую тебе з полонини, така— сь голосненька. сопілочка калинова, ясенове денце, не сопілка тото грає, а любкове серце. ой де тота сопілочка, де тота, де тота, що ми зночі пищалала коло мого рота? в сопілочку калинову або із явора заграєш ми, мій миленький, коли буду хвора. ой бодай ся розколола сопілочка тота, що так сумно сопілкала коло мого плота. ой бодай ся розколола сопілка верчена, через тоту сопілочку ходжу засмучена. ой заграю у сопілку та півкну в листочок, вчує любка, зрозуміє: йде її любочок. ой заграю у сопілку, заграю, заграю, вчує мене моя любка, що живе на плаю. сопілочка калинова з шістьма воронками тверду любов ізчинила, любку, межи нами. сопілочка калинова, з черешні обручки, ой у любка до сопілки золотенькі ручки!

Зру-бав хло-пець ка-ли-нонь-ку та зро-бив со-піл-ку,

Ї-ї го-лос ка-ли-но-вий при-ча-ру-вав дів-ку.

Ой ні-хто так не заг-ра-є, як І-ван, ве-се-ло,

І-ван-ко-ву со-пі-лоч-ку чу-ти на все се-ло.

Со-пі-лоч-ко ка-ли-но-ва, ма-ла та то-нень-ка.

Чу-ю те-бе з по-ло-ни-ни, та-ка— сь го-лос-нень-ка.

Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва, я-се-но-ве ден-це,

Не со-піл-ка то-то гра-є, а люб-ко-ве сер-це.

Ой де то-та со-пі-лоч-ка, де то-та, де то-та,

Що ми зно-чі пи-ща-ла-ла ко-ло мо-го ро-та?

В со-пі-лоч-ку ка-ли-но-ву а-бо із я-во-ра

За-гра-єш ми, мій ми-лень-кий, ко-ли бу-ду хво-ра.

Ой бо-дай ся роз-ко-ло-ла со-пі-лоч-ка то-та,

Що так сум-но со-піл-ка-ла ко-ло мо-го пло-та.

Ой бо-дай ся роз-ко-ло-ла со-піл-ка вер-че-на,

Че-рез то-ту со-пі-лоч-ку ход-жу зас-му-че-на.

Ой заг-ра-ю у со-піл-ку та пів-кну в лис-то-чок,

Вчу-є люб-ка, зро-зу-мі-є: йде ї-ї лю-бо-чок.

Ой заг-ра-ю у со-піл-ку, заг-ра-ю, заг-ра-ю,

Вчу-є ме-не мо-я люб-ка, що жи-ве на пла-ю.

Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва з шість-ма во-рон-ка-ми

Твер-ду лю-бов із-чи-ни-ла, люб-ку, ме-жи на-ми.

Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва, з че-реш-ні об-руч-ки,

Ой у люб-ка до со-піл-ки зо-ло-тень-кі руч-ки!

Хлопчик Чарлі хотів потрапити на шоколадну фабрику. Він дивився по телевізору як щастить іншим дітям. Їм випадав квиток на це чудове місце. Чарлі вже не мав надії. Але раптом під упаковкою шоколаду він знаходить ,, золотий квиток ,,. Хлопчик відправився на фабрику зі своїм родичем. Всіх дітей підвів саме їх характер: зазнайство, допитливість, жадібність. Один Чарлі залишився неушкодженим. Саме його тепле серце до йому залишитися звичайною людиною, не викинутим в сміттєпровід, не утопленим в шоколадній річці. Вілі Вонка запропонував Чарлі фабрику, але він відмовився. В кінці Вілі Вонка зустрівся зі своїм батьком і помирився з ним.

Хлопчик Чарлі хотів потрапити на шоколадну фабрику. Він дивився по телевізору як щастить іншим дітям. Їм випадав квиток на це чудове місце. Чарлі вже не мав надії. Але раптом під упаковкою шоколаду він знаходить ,, золотий квиток ,,. Хлопчик відправився на фабрику зі своїм родичем. Всіх дітей підвів саме їх характер: зазнайство, допитливість, жадібність. Один Чарлі залишився неушкодженим. Саме його тепле серце до йому залишитися звичайною людиною, не викинутим в сміттєпровід, не утопленим в шоколадній річці. Вілі Вонка запропонував Чарлі фабрику, але він відмовився. В кінці Вілі Вонка зустрівся зі своїм батьком і помирився з ним.