Повість захар беркут і сучасна україна. нужн

У літературному доробку великого українського письменника І. Франка ми знаходимо чимало різноманітних за жанрами творів. Це й поезія, і драматургія, і проза. Проза І. Франка також багатогранна. У ній можна виділити повісті, оповідання, казки. Особливе місце серед прозових творів І. Франка посідає його історична повість "Захар Беркут".

І. Франко безмежно любив свій край з його величезними вічнозеленими й крутими гірськими плаями, невгамовною музикою стрімких бурхливих річок і потічків, могутніми гірськими вершинами й зеленими полонинами. Він пишався своїми мужніми предками, які зупинили монголо-татарську навалу, зуміли відстояти свій рідний край. Усе це яскраво зображено в його історичній повісті "Захар Беркут". М. М. Коцюбинський у своєму рефераті "Іван Франко" писав, що у Франка "люди діляться на два табори: на кривдників, проти яких він гострить, як меч, своє слово, і покривджених, яким він віддає своє серце", такий поділ зустрічаємо ми в повісті "Захар Беркут". З одного боку, тухольці на чолі з Захаром Беркутом, Максим, Мирослава, з другого — завойовники монголи, бегадир Бурунда, боярин Тугар Вовк. Волелюбні члени давньої родової громади, очолювані мудрим Захаром Беркутом, сильні своїм порядком, заснованим на рівності, праці, згуртованості. Вони не визнають над собою боярської влади, не хочуть терпіти жорстокості гнобителя Тугара Вовка. Це справжні патріоти, що сміливо і мужньо стають на захист своєї батьківщини від завойовників.

Головним героєм твору є Захар Беркут, в образі якого найповніше втілено народну мудрість, відданість загальній справі, патріотизм тухольців.

Дивіться також

"Захар Беркут" (повний текст)

"Захар Беркут" (скорочено)

Як тухольці вчинили з монголами, які спалили Тухлю? (та інші запитання)

Біографія Івана Франка

4699 грн105 грн499 грн550 грн

І. Франко устами свого героя Захара Беркута проголошував одвічні мрії нашого багатостраждального народу. "Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні відродження народного!"

І справді, саме в наш час по-справжньому розквітла, відродилась Україна — вільна, суверенна, незалежна держава. І саме нам і нашим сучасникам судилося відновити її.

"Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар Беркут, а бодай у досвітках тої щасливої доби", — писав І. Франко. Саме так, нам, громадянам незалежної України, випало на долю жити в цій щасливій порі. І хоч економічний стан нашої України зараз ще не досягнув належного світового рівня, але головне те, що Україна вільна, незалежна, визнана іншими державами й народами. А подбати про те, щоб вона процвітала, — то вже наше завдання. І ми повинні все зробити для того, щоб життя в нашій країні розквітло, щоб жила наша прекрасна мова, відроджувалася наша самобутня культура не указами, а серцем і бажанням людей. І я вірю в те, що наша Україна незабаром стане могутньою, процвітаючою державою, подолавши економічну кризу, буде визнаною у світі як одна з найбільш великих і економічно розвинених країн. Зараз ми бачимо, які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв і Великий Каменяр. Доба відродження України, нації, держави нарешті прийшла!

Відповідь:

Думаю, що цього разу мова йде про третю частину трилогії Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки"

Спробуємо план зробити не таким розширеним )))

1. Вірні друзі посварилися.

2. Таємниця привиду, якого сфотографував Ява.

3. Дивна депеша та таємничі завдання.

4. Стихійне лихо у селі. Ява кличе на до військових.

5. Павлуша рятує Яву з затопленої хати. Спільна боротьба з стихією допомагає  хлопцям  помиритися.

6. Наречений Галини Сидорівни.

7. Таємниця трьох невідомих розгадана.

8. Весільний подарунок хлопців улюбленій вчительці.

Є у любій нашій школі різні типи класів. 
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів. 

У цих класах добрі діти, гарні та веселі, 
І відразу після школи мчаться до оселі. 

Не цікавить їх навчання та не тягне в школу, 
Їм пошвидше би до друзів і собі додому. 

У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться. 
І заходити до них вчителі бояться. 

Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються, 
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються. 

І навіщо вони ходять в нашу гарну школу? 
Краще взялися б за розум та і йшли додому. 

Там вони би посиділи та поміркували, 
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.